До вашої уваги друга частина масштабного інтерв’ю з чемпіонкою Європи-2018 з карате, олімпійською надією Одеси Анжелікою ТЕРЛЮГОЮ, яка стала однією з героїнь минулого спортивного уїк-енду в Україні, здобувши яскраву перемогу в Парижі. Про перші кроки в спорті, перші поразки та перемоги, про любов та життя.

ЧЕМПІОНАТ ЄВРОПИ

- Але на чемпіонаті Європи-2018 ви зуміли переступити через цей бар’єр. Перемогли і давню знайому Сару Кардін у півфіналі, і хорватку Александру Хасані у вирішальному поєдинку…

- Так, із Сарою я дралася далеко не в перший раз. Один з поєдинків, як я вже розповідала, залишив дуже неприємні спогади. У фіналі Євро-2016 вела 3:0, але отримала у підсумку технічну поразку, і тому всі наступні бої були дуже принциповими для мене. На цьому Євро програвала їй по ходу матчу, але за вісім секунд до кінця провела удар ногою та здобула перемогу.

- Знову «ура-маваші»?

- Ні (посміхається). Вона, звісно, знала, що це мій коронний удар і готувалася до цього, тримаючи руки поруч з головою. І я – не знаю, звідкіля у мене виникла ця ідея – ударила їй «маваші-гері» в спину. І двоє суддів «запалили» прапор. Отримала два бали і перемогла з рахунком 3:2.

- Було трохи часу порадіти…

- Так. Але, чесно кажучи, не вірила, що вийду у фінал, тому що ще в першому матчі я отримала травму. І не знала, як проводитиму цей чемпіонат. Але витримала. Перемога же над Сарою додала мені впевненості, адже я програвала, а потім зуміла добитися вікторії. Упродовж бою постійно думала: «Ну, як же, як же мені зробити цей удар, щоб перемогти?». Але я і займаюся карате заради такого адреналіну, заради цих емоцій. Заради моментів, коли твій характер, твої цілі рухають тебе вперед, і ти якимось дивом ти добиваєшся переможного результату.

- Так перемоги, як над Кардін у півфіналі, напевно принесли купу емоцій. Як вдалося з ними впоратися перед фіналом?

- Так, я доволі швидко впоралася з емоціями. І перед фіналом налаштовувалася тільки на перемогу. Можливості поразки навіть не допускала. В своїх думках я ставила себе тільки на першу сходинку п’єдесталу, я увесь час про це думала. І це зіграло важливу роль в перемозі. Мій психологічний стан був таким: «Бути переможцем! Боротися до кінця!». І саме це мені дозволило мені вдалося переломити хід поєдинку.

- Отже, фінал. Поєдинок розпочався дуже обережно, причому з обох сторін…

- Для фіналу це нормально. Якщо ви б’єтеся у фіналі, ви розумієте, що легкого поєдинку у вас не буде. А якщо ви бігтиме з шашками наголо, тим самим ви будете давати неабиякий шанс супернику заробити бали, а відігратися потім буде дуже і дуже складно. Тому, природно, я була обережною, у мене була певна тактика, я провокувала суперницю, щоб вона на мене кинулася, взагалі, я хотіла зробити свою роботу.

Але десь за півхвилини до кінця мій план був порушений. Вона ударила «маваші», потім рукою, а я ії зустріла. Техніка була нечіткою. І після відеоперегляду судді зарахували удар суперниці. Це, зрозуміло, не входило в мої плани. Я включила так званий турборежим: бити, бити, бити! Треба було зламати ії. Це був не той випадок: «Програла – ну, нічого страшного. Буває». Ні! Це фінал чемпіонату Європи і треба йти до кінця. До самісінького кінця щось робити заради перемоги.

- І вона прийшла. За три секунди до кінця. Ви шукали свій шанс своїм коронним «ура-маваші»?

- Коли ти програєш 0:1, тобі необхідний удар ціною, мінімум, два бали, щоб досягти перемоги. Суперниця була високою, незручною, тож я думала про цей удар, але не було правильної дистанції, щоб сильно влучити в неї. Але «ура-маваші» дійсно мій коронний удар, і він завжди зі мною. І на близькій дистанції він краще працює, ніж якісь інші, і тому я пробувала його. І в цей раз він мене теж виручив.

Terlyuga final 1 1

- Отже, бій закінчений. Що відчували, поділиться, будь ласка?

- Я була дуже щаслива в цей момент. Ейфорія неймовірна. Я хотіла любити увесь світ. Ці емоції не передати словами. Я дуже хотіла завоювати золоту медаль чемпіонату Європи, довго йшла до цього, була на відстані міліметру від неї два роки тому. Ніяк не вдавалося…

І ось цей момент настав. З одного боку не віриться, що це відбулося, з іншого, таке полегшення: «Є-є-є! Нарешті я це зробила!». В цьому пункті можна поставити галочку (сміється). І йти далі.

- Перша сходинка п’єдесталу чемпіонату Європи. Підіймається прапор, лунає гімн України. Що на душі?

- В цей момент я думала тільки про свого батька. Думки були тільки про нього. Більше ні про що. У мене не було істерики, не було сліз. Було, як я говорила, неймовірне полегшення, ейфорія. Були слова подяки батькам, сім’ї за те, що вони підтримувала мене упродовж всієї моїй кар’єри.

Я насолоджувалася цим моментом. Напевно найщасливішим в моєму житті.

Terlyuga podium 1

Euro 2018 gold

СКЛАДОВІ ПЕРЕМОГИ

- Які ж складові перемоги на чемпіонаті Європи?

- Характер. У мене він не такий, як у всіх. Я дуже цілеспрямована. Я дуже люблю конкуренцію. Це мене сильно мотивує. А конкуренція у мене була все моє життя. Всюди, у всьому. Навіть в моєму клубі, в моєму рідному залі. Звісно, були нерви, психи, невдачі. Але всередині я завжди хотіла бути першою, завжди хотіла бути на вершині. Я вірила, що буде ця медаль, що буде мій успіх. Не дарма я стільки років в карате, майже все життя.

- Ви сказали про особисті якості, але напевно є і інші складові, наприклад, важка робота на тренуваннях…

- Так. Без тренувань, без талановитого тренера, без його сучасного погляду на карате як таке, без постійної змагальної практики, без цього досвіду не може бути великих перемог. Крім того, треба постійно працювати над собою, неможна зупинятися. Якщо ти дав собі сьогодні поблажку, можна бути впевненим, що твої суперники в той же час зроблять вдвічі більше, і це відгукнеться тобі на татамі. Тож найголовніше – треба постійно працювати над собою.

- В одному з інтерв’ю ви сказали: «Саме мій тренер Денис Морозов вселив в мене любов к карате, віру в себе». Як це відбувалося?

- Був такий період у мене в підлітковому віці, коли я хотіла кинути карате. Тоді мій попередній тренер більше знаходився в офісі і майже не займався зі спортсменами.

А потім я попала на тренування до Дениса. До нього на тренування я йшла з палаючими очима. Це був такий кайф для мене! Ви не уявляєте! До цього такої пристрасті до карате не було, а коли я попала до Дениса, через деякий час я зрозуміла, що карате це частина мого життя, а не просто хобі. Карате – це моє життя, це моя пристрасть, це мої бажання. Мій тренер прищепив мені любов до цього виду спорту.

Terlyuga Morozov 2018 02

- Ваш коронний удар «ура-маваші» не раз приносив вам успіх. Він сама досконалість?

- Та-ак, він ідеальний (гордо).

- Перемоги на чемпіонаті Європи в особистому та командному куміте досягнуті саме завдяки йому. Як вдалося довести до такого рівня?

- Навіть, не знаю, коли він з’явився в моєму арсеналі. Таке враження, що він завжди зі мною (посміхається). Був період, коли ми на тренуваннях робили акцент на іншу техніку, а успіх на змаганнях приносив саме «ура-маваші». І так траплялось не раз.

- На рівні рефлексу?

- Та-ак. У мене ця нога ніби автоматично вилітає. Це, мабуть, на підсвідомості. Цей удар вже стільки разів виручав – не перерахувати. Я можу дуже швидко зустріти суперника, який летить на мене з атакою і ногою просто «з’їсти» його голову. На фотографіях це бачиться саме так. На відповідальних змаганнях він мене завжди виручає.

- Це напевно роки тренувань?

- Так. Але не буває так, що одне тренування приділяється відпрацюванню одного удару. На тренуванні розбираємо всі техніки, різні тактичні схеми. Я займаюсь карате 19 років і у мене багато ударів виходить добре, але така, як говорять, чуйка, тільки стосовно «ура-маваші». Це внутрішній стан. У кожного спортсмена є своя «коронка»,і вона проявляється саме в стресових ситуаціях.

Terlyuga Euro2

Terliuga Cardin

Terliuga Paris 05

ОЛІМПІАДА

- Як відомо, карате став олімпійським видом спорту. Як це вас мотивує?

- Це дуже потужна мотивація, але й конкуренція у зв’язку з цим підвищилася. В Прем’єр-Лізі, наприклад, виступають тільки топ-спортсмени, перша сотня рейтингу. Ти б’єшся тільки з кращими. Це дуже цікаво. Про Олімпіаду поки нічого не можу сказати – до неї ще дуже далеко. Поки я можу про неї тільки мріяти і робити все для того, щоб відібратися на неї.

Я не можу обіцяти, що я завоюю олімпійську ліцензію. Але ми з тренером рухаємося до цієї цілі. «Step by step». Крок за кроком.

КАРАТЕ І ЖИТТЯ

- Що для вас карате?

- Карате для мене (замислилася). Це сама я, точніше, це частина мене. Це моє життя. Це моя робота. Моє хобі. Моє захоплення. Моя пристрасть. Моя любов.

Terliuga 2018 02

Карате дає мені дисципліну. Дає має мені стресостійкість. Дуже часто я якійсь негативні емоції виплескую на тренуваннях. Карате дає мені можливість мандрувати, проявити самі різні свої якості свого характеру, моєї особистості, карате дає мені спілкування з цікавими людьми. Карате вже подарувало чимало друзів в різних куточках світу.

Є, звісно, маленький мінус. Професіональний спорт не дається просто. Мені 26 і я відчуваю, що моє тіло не так вразливо до навантаження, як, скажемо, років сім тому. У мене вже є якійсь травми. І мені доводиться виступати з травмами, тому що можливості для відпочинку та відновлення майже немає. Але це витрати будь-якого виду спорту на високому рівні. Це нормально.

- В спорті вищих досягнень приходиться чимось жертвувати. Чим приходиться жертвувати вам для того, щоб бути №1 світового рейтингу?

- Приходиться жертвувати своїм особистим часом, жертвувати відносинами з людьми…

У мене вже не так багато друзів, як раніше. Не всі витримують те, що я постійно відсутня, не знаходжуся постійно поруч на всіх заходах, які відбуваються у людей в житті. З кожним роком коло спілкування стає більш вузьким. І це дає привід трохи посумувати.

Мені важко відкриватися людям, з яким я раніше не спілкувалася. Якщо хтось хоче зі мною подружитися, то у нього це наврядчи це вийде. Багатьох людей держу на дистанції.

- Незважаючи на зайнятість, ви знаходите час, щоб займатися тренерської роботою з дітьми…

- Так. Я почала тренувати навесні 2017-го року, в фітнес-клубі «Форма». У мене є дітки, з якими я займаюся. Мені дуже подобається ця робота. Це класне емоційне розвантаження, адже вони приносять тільки позитивні емоції. Є вже певні успіхи, вони вже здали екзамени на смужки, попереду у них вже перші турніри. Сподіваюсь, що хоча б тридцять відсотків моїх учнів залишаться в спорті як професіонали у сфері карате, адже талановитих дітей чимало.

- Тобто можливо коли-небудь ви себе присвятите тренерській роботі…

- Так далеко не загадую. Поки хочу проявити себе по максимуму як спортсменка. Якогось плану «після кар’єри» у мене немає. Я поки тут. В карате. Як спортсменка

- Наскільки багатогранна ваша підготовка на нинішньому рівні?

- В останні роки моя підготовка дійсно змінилася. Крім того, що я займаюся безпосередньо карате, я стала дуже багато уваги приділяти своїй фізичній підготовці, а також у відновленню. Я вже більше двох років ходжу на флай-йогу, що допомагає мені з гнучкістю та розтяжкою, моїм ментальним станом. Всі ці складові дають можливості перемагати.

- Чи можна виділити психологію як один з найважливіших факторів перемог?

- Так, однозначно. Я багато приділяю цьому уваги. Займаюся візуалізацією, медитую. Пропрацьовую та аналізую життєві ситуації. Працюю над тим, щоб бути стресостійкою та більш гнучкою в якісь життєвих ситуаціях.

- Що у вашому житті є окрім спорту?

- Навіть не знаю, що сказати. Напевно останні пару років немає нічого, окрім спорту. Я або відновлююся після змагань, або готуюся до них, або працюю, але це теж пов’язано зі спортом, або безпосередньо беру участь в них. Зрідка дозволяю себе проводити час в мандрівках, чи в спілкування з друзями, з близькими людьми. Для мене останнім часом це рідке задоволення – так можна сказати.

- Це вас мучить?

- Ні. Це такий період життя. Його просто треба пережити. І в подальшому буде час нагулятися, проводити час з друзями, з близькими людьми, зі своєю сім’єю.

- Чи є час для захоплень?

- Ні. Все пов’язано зі спортом. Плюс є чимало побутових проблем, які приходиться вирішувати самій. Звичайні побутові питання, які є у кожної людини. В моїй сім’ї відбулися певні – залишилася тільки мама, і я не можу ії навантажувати. Так, у мене є молодий чоловік, але він не живе в Україні, і це теж залишає певний відбиток на моєму житті.

- Заради чого ви живете?

- Заради чого я живу? (замислилася). Дуже важке питання. Дуже. Живу заради успішного майбутнього, заради того, щоб бути щасливою в майбутньому. Намагаюся робити все так, щоб не було соромно за свої вчинки.

Хочеться бути щасливою жінкою, щоб мої діти могли пишатися своєю мамою.

Я знаю, що за кожним моїм вчинком з небес дивиться мій папа, і я не хочу, щоб мені було соромно. Тому роблю все, щоб він теж мною пишався. Заради цього зараз і живу. Сподіваюсь, що те, що я роблю, правильно, і в майбутньому це принесе свої плоди.

Lika semya 02

Lika Cups

Terliuga 2018 medals

Анжеліка ТЕРЛЮГА. Досьє

Народилася 27 березня 1992 року в Одесі.

Майстер спорту України міжнародного класу.

Вагова категорія - до 55 кг.

Перший тренер - Владислав ЄРШОВ (клуб «Тигрьонок»)

Тренер - Денис МОРОЗОВ (з 2006 року).

Чемпіон Європи 2018 року (особисте куміте)

Чемпіон Європи 2017 року (командне куміте).

Срібний призер чемпіонату Європи 2016 року (особисте куміте).

Бронзовий призер чемпіонату Європи 2017 року (особисте куміте).

Переможець турнірів серії «Карате 1 Прем'єр-Ліга»: Кобург (2015), Роттердам (2017), Лейпциг (2017), Берлін (2018), Париж (2019)

Переможець турнірів серії «Карате 1 Серія А»: Зальцбург (2017), Окінава (2017), Сантьяго (2018), Шанхай (2018).

Гранд-віннер 2017 року (1-е місце у ваговій категорії 55 кг за підсумком турнірів серії «Карате 1 Прем'єр-Ліга»)

Срібний призер турнірів серії «Карате 1 Прем'єр-Ліга»: Париж (2016).

Бронзовий призер турнірів серії «Карате 1 Прем'єр-Ліга»: Зальцбург (2011), Шарм-Ель-Шейх (2016), Роттердам (2016, 2018), Париж (2018).

Чемпіон Європи серед студентів 2011 року (командне куміте).

Бронзовий призер чемпіонату Європи серед студентів 2011 року (особисте куміте).

Поточний світовий рейтинг: 1-е місце.

Анжеліка ТЕРЛЮГА: «Карате – це моє життя, це моя любов». Частина перша

Прес-служба відділення НОК України в Одеській області

Партнеры:

noc ukraineoblsportodsport logo7chanelreportertennislogo odesaonline