Рівно 50 років тому, 1 вересня 1972-го, одеський стрілок Яків ЖЕЛЕЗНЯК став олімпійським чемпіоном на Іграх в Мюнхені, вигравши змагання у стрільбі по «кабану, що біжить».
На Олімпійських іграх Яків Ілліч переміг зі світовим рекордом (569 очок).
Взагалі, Ігри-1972 стали найуспішнішими для одеських спортсменів, які завоювали 4 золоті і 1 бронзову медалі. Чемпіонами також стали Микола АВІЛОВ, Юлія РЯБЧИНСЬКА і Володимир СЕМЕНЕЦЬ, а Євген ЛАПІНСЬКИЙ став бронзовим призером
До вашої уваги фрагмент інтерв’ю Якова ЖЕЛЕЗНЯКА спортивному журналісту Владу ЄФІМОВУ, в якому він згадує шлях, який він пройшов на олімпійську вершину
ЧЕРЕЗ ТЕРНИ НА ОЛІМПІЙСЬКУ ВЕРШИНУ
- Ви виграли Спартакіаду народів СРСР 1971 року з всесоюзним рекордом, що перевищує світовий?
- Так, але до цього ще були змагання. Їх я не виграв, але завоював медалі, які для мене були дорожче іншого золота, довівши, що можу змагатися з кращими стрілками Союзу. Але, до 1971-го року міжнародні позиції Союзу в «кабані» впали, і, прогнозуючи можливий медальний набір на мюнхенській Олімпіаді, порахували, що її ми програємо американцям. А, коли на колегії Всесоюзного спорткомітету обговорювалося склад збірної зі стрільби, його голова Павлов поцікавився: «Чому в складі немає Железняка, який виграв Спартакіаду із всесоюзним рекордом». Йому відповіли: «Він порушує режим». Порушенням режиму вони порахували, то, що я курив, мене, скажімо так, побачили за цією справою після моєї перемоги на Спартакіаді, коли ми з хлопцями відпочивали після закінчення цих змагань. На це Павлов сказав: «Якщо Железняк виграє на Олімпіаді будь-яку з медалей, я йому не тільки дозволю офіційно палити, але і пляшку поставлю». І поза волею тодішнього керівництва збірної мені включають в збірну сьомим - на Олімпіаду мали поїхати два спортсмена. Але, на першому ж грудневому зборі, почався такий терор, мені кроку не давали спокійно ступити, ходять обнюхують мене, курю я, чи ні. По радіо передають сигнал точно часу «23 години», тут як тут тренер збірної, заглядає за двері, там стояла моя ліжко: «На місці я?». І так кожного дня. І одного разу практично добилися свого. Коли в Москві ми проходили диспансеризацію, до мене приїхала дружина. І я відпросився у чергового тренера Лациса на суботу-неділю з умовою бути в понеділок о сьомій ранку на зарядку. Піднімаюся о пів на сьому ранку встаю до себе. Мене зустрічає один з тренерів збірної Мерівялі: «Ви відраховані зі зборів». Я взяв свої речі, вже спустився на перший поверх, Лацис з подивом дивиться на мене. «Мене відрахували зі зборів», - кажу. Лацис вирішив це питання. Я залишився, але, взагалі, робилося все, щоб мене не було в збірній, і, чесно кажучи, я був готовий до того, що мене не візьмуть в збірній, знайшовши якийсь привід. На нервовому ґрунті моє тіло покрилося плямами, але ж психологічна підготовка один з найважливіших компонентів підготовки стрілка. Я був близький до того, щоб виїхати зі зборів. Але, я дуже хотів побувати на Олімпіаді, кажу вам, як на душі, мене не цікавили гроші, які тоді мали заплатити олімпійцям.
Я щиро бажав поїхати на Олімпіаду. Так сказав і голові ЦС «Динамо» Купріянову, коли він викликав мене до себе. Він мене підтримав, і я залишився на зборі. Відповідальність була найвища, як і психологічний тиск, я не міг підвести людей, які в мене вірили, не міг я підвести і себе. І хвилювання це позначилося на одному з стартів, що проходив в Москві навесні. У перший день, коли проводився «повільний біг» («кабан» біжить через кожні 5 секунд. – пресслужба), був у другому десятку. Я розклав свій виступ по поличках, і зрозумів, що завадило зайве хвилювання, в технічному відношенні було все нормально. У підсумку я виграв змагання. Виграв і передолімпійську тиждень в Дортмунді, причому з дуже великим відривом. Довівши тим самим, що гідний того, щоб поїхати на Олімпіаду.
26 вересня 2020 року. Одеса. Яків ЖЕЛЕЗНЯК із золотою медаллю Ігор-1972 під час олімпійського уроку в школі №117.
- У якій спортивній формі ви їхали на Олімпіаду?
- Я перебував в оптимальній формі, розуміючи, що тільки випадковість завадить мені перемогти на Іграх. І я не повинен був допустити цієї випадковості: моя спортивна форма могла притупити свідомість, і я цього в якійсь мірі боявся. Для цього необхідно було зберегти себе в загостреному стані для перемоги, до останнього пострілу. На такому відповідальному турнірі, як Олімпіада, такого не можна допускати такого стану: робиш роботу, як кажуть, на «автоматі», а думки десь в іншому місці. На тренуваннях перед олімпійським стартом, де, як і на змаганнях фіксувався кожен постріл, навіть доводилося себе зупиняти. Для мене, взагалі, не було проблемою, де я стріляю: на тренуванні, або на змаганні. І судді, і вболівальники достатньо бурхливо реагували на мої результати. Тому, я вимушено пересував мушку в іншу точку мішені, роблячи хороший, якісний постріл, але, потрапляючи, скажімо, в сімку. На стадіоні проносився гул розчарування, а один із суддів, помітивши, таку особливість моєї стрільби: 10-10-10-7, після тренування з хитринкою на обличчі сказав мені: «Дипломат». Я лише з посмішкою приставив вказівний палець до губ, мовляв, не розголошуй таємницю.
Будучи вже на Олімпіаді, перебував в нетерпінні: «Давайте сьогодні стріляти, адже невідомо як я буду відчувати себе завтра». І я знайшов для себе образ, який мене підхльоснув, загострив мою свідомість. Це образ американських легкоатлетів, які на мюнхенській Олімпіаді поводилися занадто впевнено, навіть розхлябано, один з них запізнився навіть на фінальний забіг на 100 метрів. Цей образ я пропустив через себе: ось до яких наслідків може привести розслабленість. Загалом, намагався будь-якими способами підхльостувати себе. І це мені допомогло досягти олімпійського «золота». Та й Бог, напевно, в цей день був на моєму боці.
- Як вшановувала Одеса олімпійців, які привезли, найбільше для міста кількість золотих медалей - чотири?
- Нормально. Але, я білою заздрістю заздрю тому, як вшановують медалістів зараз.
- Обіцяні спортивним керівництвом преміальні ви отримали?
- Так. Я отримав 280 доларів і 2100 рублів. Також чотирьом олімпійським чемпіонам було надано право покупки автомобіля поза чергою, чим ми і скористалися. Покращилися житлові умови, незабаром я отримав трикімнатну квартиру.
1972. Одеса. Яків ЖЕЛЕЗНЯК (третій зліва) серед уславлених олімпійців Одеси, зокрема героїв Олімпійських ігор-1972
Пресслужба відділення НОК України в Одеській області
Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Міські спортивні школи
