Як ми обіцяли, до вашої уваги розгорнуте інтерв’ю зі срібним призером чемпіонату світу серед юніорів-2022, вихованцем обласної ДЮСШ стрільби 18-річним Іваном ТКАЛЕНКОМ, який у понеділок розпочав виступ на своєму четвертому юніорському чемпіонаті Європи.
Іван – один з тих представників одеського спорту, яких можна назвати олімпійськими надіями. Незважаючи на свої вісімнадцять, він один з найкращих в країни у виді спорту, де тон зазвичай задають зрілі спортсмени, в Україні, наприклад, такі титуловані олімпійці як Сергій Куліш та Олег Царьков. Іноді Іван їх обіграє. Втім, Іван не квапить події – він йде своїм шляхом, благо зростає в обстановці, яка тільки сприяє цьому, в збірній України, а також в своїй альма-матер - обласній ДЮСШ стрільби: поруч з грамотними тренерами і спортсменами-паралімпійцями – призерами Паралімпійських ігор, чемпіонами світу…
СПОЧАТКУ Я БУВ ФІГУРИСТОМ
- Іване, наскільки мені відомо, ваші заняття спортом розпочалися з фігурного катання, якому ви присвятили аж 8 років…
- Все відбулося досить просто. Моя мама дуже полюбляє фігурне катання, крім того, через те, що я часто хворів, лікар, за розповіддю мами, порадив зайнятися фігурним катанням. Ось так, в три роки я встав на ковзани.
- Які стрибки вдалося засвоїти?
(задумався) – Подвійні. Які конкретно, зараз і не пригадаю. Насправді, я не досяг якихось великих висот. Виконав лише перший дорослий розряд. В останній рік занять прагнув досягти звання «кандидата в майстри спорту України», але не вийшло… Так, були у мене і медалі, але то були змагання регіонального рівня.
КУЛЬОВА СТРІЛЬБА
- Як перейшли до кульової стрільби?
- Це вже було моє особисте бажання. Мені подобалося стріляти і, як була можливість, зазвичай влітку та восени, ходив в тир. Причому не без успіху – постійно вигравав якісь призи. Це зокрема мене і привабило у стрільбі. Дізнався, що ДЮСШ знаходиться на Шампанському провулку, де ми зараз знаходимося, і тоді питань, взагалі не виникло, адже жив я неподалік, на Армійській.
Щоправда, вже в перші дні занять мені вдалося відзначитися, щоправда, зі знаком мінус: не спитавши взяв гвинтівку, чого неможна було робити. Уж сильно хотілося стріляти.
На початку я поєднував заняття фігурним катанням і стрільбою: три години на ковзанці і години-півтори – в тирі. Звісно, настав момент, коли треба було зробити вибір. Мама поговорила зі мною, з тренерами, і ми зробили вибір на користь стрільби, тим більше що вона дійсно дуже подобалася, а на «фігурку» останнім часом ходив, що називається, з-під палки, навіть прогулював іноді – ходив в тир. Мама бачила вогонь в моїх очах, коли я приходив з тренування, розповідав, чому навчився, чого досяг. Тому вибір був цілком логічним.
- Ну, сама по собі стрільба, зокрема і тренування, достатньо монотонне заняття. Чи не так?
- Так. Але суть стрільби, насправді, в тому, як ти себе підготуєш до кожного пострілу. Маєш бути спокійним упродовж змагань, впоратися з емоціями. Стрільба, як дорога – ти маєш йти по неї рівно.
- Це ви розумієте як спортсмен з певним досвідом, а на початку були напевно інші думки?
- Так. Тим більше, щоб вийти на якісь рівень, треба пройти великий обсяг тренувань. А на тренуваннях, уявіть, приходилося стояти на виготовленні по годині-півтори, причому кожного дня. «А може, мені це не треба?», - виникали думки.
- Навіщо так довго стояти?
- Для того, щоб закріпити м’язи. До того треба знайти найбільш зручну позу для стрільби. Взагалі, на мій погляд, найголовніше у стрільбі психологія. Звісно, треба вміти вчитися, чути тренера. Я спочатку не розумів, чому мені тренер казав, щоб я на змаганнях дивився по сторонах, навчався у інших стрілків. Тепер розумію. І постійно вчуся у досвідчених спортсменів, тому що хочу бути на рівні з ними.
- З чого ж складається тренування стрілка?
- В середньому тренування триває три з половиною години. Воно складається з повноцінної розминки м’язів, пристрілки, а також завдань різного виду, які обов’язково стануть в нагоді на змаганнях. Зокрема завдання на психологію. Ти штучно розпалюєш себе, злишся, хочеш стрільнути, але намагаєшся впоратися із собою, прийти в спокійний стан і зробити постріл.
- Тобто можна сказати, що стрільба не основне заняття на тренуванні?
- Так і є. Психологія, вміння впоратися із собою – ось основне. Якщо ви подивитеся фінали Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, ви побачите, що обличчя спортсменів просто кам’яні. Може здатися, що їм байдуже, але, насправді, це не так.
ПЕРЕМОГА І ПОРАЗКА
- Що більші приносить користі спортсмену: перемога, чи поразка, як ви вважаєте?
- Вважаю, що невдалий виступ приносить більше користі, ніж перемога. Помилки зазвичай з’являються в найяскравіші, так би мовити, моменти – моменти, які в підсумку і вплинули на результат. І робота над цими помилками допомагає в зростанні спортсмена. Насправді, я дуже багато змагань програв. Я був на трьох чемпіонатах світу, виступав в 12-ти вправах, але виграв всього одну медаль, і трьох чемпіонатах Європи, де моїм найкращим результатом було 5-е місце. Також є срібна медаль на змаганнях Європейської молодіжної ліги. Але було навіть таке, що показував останній результат.
- Як так? В мішень не влучили?
- Ні, в усі мішені влучив. Просто нічого не виходило. Мене з самого початку вчили, щоб я стежив за своїм щитом. На кожному щиті свій номер.
- Коли ви зрозуміли, що кульова стрільба це серйозно?
- На своїх перших змаганнях. Це були місцеві змагання. Пам’ятаю, що ми вп’ятьох стояли на вогневому рубежі, для мене все було в новинку і мені дуже подобалася атмосфера змагань. До того ж я показав гарний результат. Для мене це було поштовхом в заняттях стрільбою і мені здається, що саме тоді тренери стали приділяти мені більше уваги. На перших змаганнях я й зрозумів, в чому суть стрільби.
- В чому ж?
- В тому, щоб бути спокійним і впевненим в собі, щоб досягнути успіху.
ПНЕВМАТИКА І «МК»
- Розкажіть, чим відрізняється стрільба із малокаліберної гвинтівки від пневматики?
- Стрільба із малокаліберної гвинтівки ведеться у відкритому тирі на відстані 50 метрів. Умовно кажучи, відхил від центру мішені на одну десяту на цей відстані помножується на п’ять. Тому на «малокаліберці» має бути дуже точна робота. Важливо дочекатися моменту, коли затихне вітер, наприклад. Треба налаштувати приціл, що відблисків не було. Це лише деякі особливості стрільби просто неба.
- А тут в тирі є можливість тренувати цей вид стрільби?
- Так. Розмірів приміщення вистачає для того, щоб поставити великі мішені і працювати на відстані 50 м.
- А вам ще більше подобається пневматика, чи «малокаліберка»?
- У мене більше душа лежить до «пневматики». Я і йшов на стрільбу, щоб із пневматики постріляти (посміхається). До того ж, на 60 пострілів дається півтори години – цілком достатньо часу, що розподілити себе у часі і спокійно виконати програму. На «МК» в цьому сенсі мені складніше: тут півтори години дається на три положення, тобто на 90 пострілів, по 30 хвилин на кожні 30 пострілів. До того ж у мене є певні особливості: «коліно» я стріляю довго, лежачи швидко, стоячи - середнє. Одного разу я завершив положення лише за 7 секунд.
У стрільбі з малокаліберної гвинтівки ще важливо вміти працювати з вітром: вздовж дистанції на позначки 25 і 50 м стоять прапорці, за якими ти визначаєш силу і направлення вітру. На жаль, в Одесі немає можливості це робити, а на тренувальних зборах ми, звісно, цим займаємося.
Взагалі, стрільба – це дуже тонка робота м’язів тіла, і цьому також приділяється чимала увага в період підготовки. Крім того, треба постійно спілкуватися з тренером про свої відчуття під час стрільби, під час тренування, адже він не може все бачити.
Взагалі, у кульовій стрільби дуже багато дрібниць, дуже важливих для успіху на вогневому рубежі: гвинтівка, костюм, рукавичка, спеціальна обув і навіть ці маленькі пульки мають значення – їх, уявіть, існує десять видів. Яка куля краще летить, тією і стріляєш. І на змагання кожен спортсмен приїжджає зі своїм комплектом. Ось так.
- Я допускав, що є чимало важливих дрібниць, ну щоб стільки!
Іван ТКАЛЕНКО разом зі своїм тренером Іриною ВИНОГРАДОВОЮ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД
- Давайте згадаємо ваш перший чемпіонат Європи. Як він для вас пройшов?
- Це було «пневматичне» Євро і саме там, у Вроцлаві, я вперше в кар’єрі, перетнув позначку «620», чого довгий час не вдавалося зробити в Україні. На своєму другому чемпіонату Європи я вже впевнено вийшов у фінал, з третім результатом, покращивши результат ще на 3 три бали. Але в підсумку, на жаль, став п’ятим.
- Аналізуючи події того Євро, що скажете?
- Скажу, що то Євро було слабким у порівнянні з наступним: зростає конкуренція, зростає рівень. Треба відповідати цьому рівню, що боротися медалі. Інакше, який сенс тренуватися. В будь-якому досвід, навіть й негативний, як я казав, дуже корисний.
- Напевно зупинитися в двох кроках від медалі образливо?
- Так. Але я не можу сказати, що я був дуже розчарований. Старт вийшов доволі складним для мене – і фізично, і емоційно. Хотілось, звісно, перемогти, але не склалося. Було неприємно.
СВІТОВЕ СРІБЛО
- Проте, на минулорічному чемпіонаті світу все склалося досить непогано – ви завоювали срібло у складі команди, причому у нелюбимій «МК». До того турніру ви підходили як вже доволі досвідчений на юніорському рівні боєць..
- Дуже порадувало, що ми змогли зібратися після того, як у нас не все вийшло в особистому турнірі – ніхто з нас не вийшов у фінал, і вийти у фінал командного турніру.
Трошки пораділи медалі, але все ж таки у фіналі прагнули до перемоги, незважаючи на те, що нагорода вже була забезпечена. Боролися до останнього пострілу.
Звісно, медаль чемпіонату світу це особливі відчуття: на церемонії нагородження тобі все аплодують, підіймається прапор України.
- Втім, на чемпіонаті світу ви виступали в 6-ти видах, але медаль лише одна. І вас як людину амбіційну це не дуже задовільняє, чи не так?
- Звісно. Один день так взагалі став найневдалішим за час виступу в закордонних змаганнях – просто заплутався у своїх думках. А в інший був достатньо близький до виходу у фінал. Але не дотиснув, недопрацьовував. Працюватимему над собою, щоб наступного разу вдалося себе реалізувати.
- У кульовій стрільбі є практика допомоги спеціального психолога?
- Є. В збірній України якійсь час навіть був психолог. Але мені така допомога, вважаю непотрібна. Скоріше, товариш може допомогти, який з тобою поруч тренується, чи ти сам маєш впоратися із ситуацією. Маю сам впоратися. Щоб в подальшому відчувати себе більш впевненим в своїх силах.
ДУМКИ ПРО ПАРИЖ
- Раз ви вже перемагаєте олімпійців, є діючим чемпіоном України в олімпійському виді, то питань про Париж-2024 вам не уникнути. Які думки про найближчу Олімпіаду?
(важко зітхаючи) – Все ще попереду. Все можливо. Я дуже хочу завоювати олімпійську ліцензію, щоб відправитися на Ігри. Але всьому свій час. Думками про це я себе не вантажу.
НЕВІД’ЄМНІ СКЛАДОВІ ЖИТТЯ
- Ваш тренер Ірина Виноградова сказала в інтерв'ю, що у вашій спортивній долі важливу роль зіграла мама…
- Так, саме так і було. Я був дуже неспокійною дитиною. Траплялося, що й до тренувань не доходив – хотілося з хлопцями во дворі в футбол пограти. Мама, звісно, намагалася направляти мою енергію в потрібне русло, адже розуміла, що стрільба мені подобається. Дуже їй вдячний за це. Знаю, що завжди можу розраховувати на ії підтримку.
- Зараз, я так розумію, треба якось поєднувати великий спорт і навчання у виші. Вдається?
- Так. В онлайн-режимі це досить просто поєднуватися. Зазвичай, у мене три-чотири пари в день. В даний час, до 6 березня, канікули. Я вчуся в Політехнічному університеті в інституті медичної інженерії, спеціальність «Фізична культура».
Вистачає часу і на тренування, і на навчання, і немає ніякого дискомфорту.
ЧЕМПІОНАТ ЄВРОПИ
- Незабаром в Таллінні відбудеться чемпіонат Європи серед юніорів. Які очікування?
- Які очікування? Позитивні. В деталі вдаватися не буду. До чемпіонату я готовий. Головне – бути спокійним, і тоді буде реалізація. Як мені каже Ірина Ігорівна, головне: робити свою справу.
Пресслужба відділення НОК України в Одеській області
Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Міські спортивні школи
