Срібна призерка Олімпійських ігор 2016 з фехтування одеська шаблістка Олена КРАВАЦЬКА поділилася враженнями після завоювання олімпійської ліцензії на Ігри в Париж-2024.
ОЛІМПІЙСЬКА ЛІЦЕНЗІЯ В КИШЕНІ
3 березня на етапі Кубку світу в Афінах одеські спортсменки Олена КРАВАЦЬКА (тренер – Олександр ВАСЮТІН, Віталій ВАСЮТІН) і Аліна КОМАЩУК (тренери – Олександр ВАСЮТІН, Артем Скороход) з Ольгою Харлан і Юлією Бакастовою, завоювавши у складі збірної України срібну медаль на етапі Кубку світу, гарантували собі участь в Олімпійських іграх в Парижі. Причому достроково, за один турнір до закінчення відбору.
ПЕРШІ ЕМОЦІЇ
- Олено, поділиться своїми емоціями в той момент, коли дізналися, що збірна України завоювала олімпійську путівку.
- Звісно, була рада, але, разом з тим, я ще після етапу Кубку світу в Алжирі в листопаді, де ми стали четвертими, була впевнена, що ми завоюємо ліцензію. І навіть після 5-го місця на етапі Кубку світу в Лімі у лютому ця впевненість на залишила мене. Я була спокійною щодо підсумку відбору. І коли тренери нам сказали, що у нас є ліцензія, дівчата ще не вірили, рахували варіанти. На що я казала: «Я з ліцензією ще з листопаду минулого року» (сміється). Тож, коли ми вже забезпечили ліцензію, звісно, була рада. Але це була така спокійна радість.
- В який момент ви дізналися про це?
- Коли ми обіграли збірну Болгарію за вихід в «два», тренери нам натякнули, що ми вже з ліцензією. Але ми з дівчатами це не обговорювали, тому що нас чекав ще фінал з Францією. А вже після фіналу нам сказали, що ми достроково забезпечили ліцензію. «Добре», - тільки і сказала я (сміється). Звісно ж, шлях до цієї ліцензії був дуже непростий, особливо, враховуючи той факт, що в нашій країні йде війна.
Радість від завоювання ліцензії була трохи змазана великою поразкою від французьких шаблісток, причому ми поступаємося їм вже третій раз поспіль. Але перший крок в напрямку олімпійського п’єдесталу ми зробили, далі – буде складніше.
- Якось відзначили з дівчатами, з тренерським штабом завоювання ліцензії?
- Так. До речі, нас в Афінах упродовж всіх поєдинків підтримував біля доріжки Вадим Гутцайт. Я реально чула його підказки, і це допомагало. Коли Вадим Маркович кричав: «Лєно, видихай! Спокійно! Впевнено!», я про себе казала: «Так! Точно». А що стосується вашого питання, то ми відзначили завоювання ліцензії всією командою – дівчата, тренери, а також Вадим Маркович. Повечеряли, поспілкувалися, і, звісно, випили по келиху шампанського – цього дня був гарний привід для цього.
ЯК ВИБОРЮВАЛИ ЛІЦЕНЗІЮ
- Судячи по рахунку, етап Кубку світу в Афінах склався доволі легко… Але, звісно, не так…
- Так. Для нас головною задачею, досягнувши великого відриву упродовж матчу, зберегти його до кінця матчу – траплялося, що упродовж другого-третього кіл нам ми розтринькували перевагу. Тож найважливішою нашою задачею було втримати перевагу. Кожна мала вийти, зробити свої п’ять ударів і якомога менше отримати. Тож на третє коло завжди виходила з неабияким настроєм. Мали втримувати перевагу, мали вигравати і брати ліцензію. Нам це вдалося. А з француженками ми ще поквитаємося.
- Як на мене, для вас виступ в командному турнірі в Афінах став чи не найкращим упродовж олімпійського відбору: ви повністю провели всі матчі, за виключенням першого, коли ви чергувалися з Юлією Бакастовою… Як самі оцінюєте свій виступ?
- Непогано. Не можу сказати, що це був найкращий для мене турнір. Непогано я провела, скажемо, змагання в Алжирі восени. Звісно, за підсумками змагань в Афінах я перераховувала свої плюси та мінуси, передивлялася своє фехтування і, в цілому залишилася задоволеною. Звичайно ж, були деякі моменти маленьких розчарувань: «Блін, можна ж було краще» (посміхається). Звісно, є над чим працювати, але я бачу, що є прогрес, що не можу не радувати.
АТАКА ОДЕСИ. ДВА РОКИ В ІТАЛІЇ
- Під час змагань в Афінах під час атаки рашистських «шахедів» в Одесі, де знаходяться ваші рідні, загинули 12 людей, зокрема й діти. Як це позначилося на вашому стані?
- Звісно, це позначилося. Як саме, чесно кажучи, не хотілось би про це казати. Це важко… Це дуже емоційна тема для мене (зі сльозами на очах)… Вибачте...
- Ви два роки з деякими перервами знаходитеся з командою в Італії, де збірній України надані умови для тренувань. Коли з дитиною, коли ні… Наскільки це важко психологічно?
- Цього сезону, так вирішила, знаходжуся в Італії без сина. Залишився останній відрізок перед Олімпійськими іграми, тож треба витиснути себе по максимуму. Коли син був зі мною, без садочку та без няні, це було дуже складно поєднувати з тренуваннями: декілька тренувань, це дуже складно фізично і психологічно міксувати, скажемо так, із сімейними турботами. Треба балансувати, але не завжди це вдається… У мене має бути час краще готуватися до змагань.
- Але, судячи по Інстаграму, ви постійно на зв’язку із сином…
- Так, звісно. Звісно, ми дуже сумуємо один за одним, адже ми вперше за шість років розсталися на такий довгий термін. Не знаю, для кого це важче: для нього, чи для мене. Але заспокоюю і його, і себе, що залишилося зовсім трішки, ще кілька місяців – завершиться Олімпіада, і ми будемо постійно разом, не буде ніяких розставань. Крім того, для сина це дуже важливий рік – він йде до школи, тож, в будь-якому разі, маю бути поруч.
- Мама, дай Боже, завоює олімпійську медаль і зосередиться на шкільних справах…
- Так, сподіваюсь, що саме так і буде.
ОЛІМПІЙСЬКІ ДУМКИ
- Чи є вже зараз думки про Олімпійські ігри-2024?
- Звичайно. Думаєш, як це все буде проходити. Але я вже маю досвід участі в Олімпійських іграх, і тому дуже намагаюся зосередитися на самому процесі і не думати, що і як там буде. Ніяких зайвих думок, адже це дуже вибиває тебе з колії. Треба зосередитися на фехтуванні: де покращити, де доопрацювати. Тільки так, оскільки на Олімпіаді в Ріо це психологічний тиск суттєво позначився на моєму виступі в особистому турнірі. Я була в якомусь космосі, можна так сказати. Тоді не змогла із собою домовитися, не розуміла, де я і що треба робити. До командного турніру я підійшла більш готовою психологічно, і це був гарний досвід. Тепер я знаю, що і як треба робити на Олімпійських іграх.
- Чи можна сказати, що місця в збірній Україні четвірці, яка завоювала ліцензії, вже гарантовані (крім представниць Одеської області, це Ольга Харлан і Юлія Бакастова. – пресслужба), оскільки ваші позиції в національному рейтингу дуже міцні?
- Гадаю, що так. Ми таким складом взяли ліцензію, і таким складом поїдемо в Париж.
ПОДАЛЬШІ ПЛАНИ
- Як далі буде побудована підготовка, адже головна задача вже вирішена?
- У нас є план, і ми його притримуємося. План на наступні змагання, які відбудуться в Бельгії 15-17 березня, простий: фехтувати. Якщо фехтуватимемо зі збірної Франції, то напевно змінимо тактику, подивимося, що працює, а що – ні.
- До командних успіхів ми вже звикли, що скажете до цілей в особистих змаганнях? Єдина ваша медаль в особистих на Кубка світу завойована, до речі, саме у Франції, в Орлеані…
- Це все, можна сказати, в голові. Треба себе належним чином налаштувати психологічно, заспокоїти перед змаганнями – від цього багато чого залежить. Звісно, є такі цілі: піднятися на п’єдестал в особистому турнірі. Немає такого: в командному турнірі націлююся на медалі, в особистому – ні. Звісно, я хочу завоювати медаль і працюю над цим.
- Щоб ви хотіли сказати тим, хто за вас вболіває?
- Хочу всім подякувати за підтримку. Дуже приємно, коли тебе підтримують. Коли мені пишуть в соцмережі, я все читаю і найчастіше, відповідаю. Це мене теж дуже мотивує, особливо в якісь складні моменти. Бажаю, щоб і надалі нас так підтримували, а ми, у свою чергу, намагатимемося нікого не розчарувати.
Фехтування. Інтерв'ю Олени КРАВАЦЬКОЇ (відеоверсія)
Влад ЄФІМОВ, пресслужба відділення НОК України в Одеській області
Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Міські спортивні школи
