Пішов з життя дворазовий олімпійський чемпіон із Одеси

28 квітня, в Москві, на 91-му році, пішов з життя дворазовий олімпійський чемпіон Георгій МОНДЗОЛЕВСЬКИЙ – легендарний одеський волейболіст.

МОНДЗОЛЕВСЬКИЙ І ОДЕСА

Георгій Григорович розпочав займатися волейболом в 1948-му році у Олександра Дюжева, одним з родоначальників одеського волейболу з ім’ям якого пов’язані перші досягнення одеської чоловічої команди (в середині 1950-х років).

1953. Георгій МОНДЗОЛЕВСЬКИЙ (в центрі) - у складі студентської збірної Одеси.

Георгій Мондзолевський був одним з лідерів команди «Наука», яка завоювала перші в історії одеського спорту нагороди в ігрових видах спорту – стала бронзовим призером чемпіонату СРСР. В 1955-му «Наука» (в тому сезоні вже «Буревісник») повторила свій успіх, а в 1956-му збірна УРСР, де грав Мондзолевський та ще четверо одеситів добилася неймовірного успіху (також у складі були Анатолій Закржевський, Едуард Унгурс, Валентин Салін і Марк Барський. - пресслужба) – стала переможцем І Спартакіади СРСР, який замінив тоді чемпіонат країни, обіграв зокрема команду Москву, укомплектовану більшою мірою волейболістами національної збірної.

1954. Одеса. Аерпорт. Урочиста зустріч волейбольної команди "Наука", яка стала бронзовим призером чемпіонату СРСР (шостий щліва - Георгій МОНДЗОЛЕВСЬКИЙ)

В 1956-му році, Георгій Мондзолевський, котрий в 1955-му році був в плеяді волейболістів, яким першими в Одесі було присвоєне звання «Майстер спорту СРСР», був запрошений в збірну СРСР і став в ії складі бронзовим призером чемпіонату світу.

А наприкінці того ж року він був запрошений найсильнішу на той час команду країни московський ЦСКА.

Як напише Мондзолевський у своїй книзі «Щедрість гравця», «все вирішила порада того ж таки Дюжева»: «Ніяких вагань! Та ти що – такі перспективи!». І це при тому, що Одеса втрачала одного зі своїх найкращих, якщо не найкращого вихованця, з яким цілком могла стати і чемпіоном країни. Але в цьому є мудрість наставника, який розумів, що перед гравцем з переїздом до Москви відкриється серйозна перспектива зростання і завоювання нагород змагань вищого рангу.

Вже в Москві Георгій Григорович всі свої головні титули: по два рази стане олімпійським чемпіоном і чемпіоном світу. В 1968 році він завершив кар’єру, ставши переможцем Олімпійських ігор в Мехіко (на фото: на передньому плані). В це складно повірити, але тоді у складі збірної СРСР грали відразу чотири вихованця одеського волейболу: крім Мондзолевського, Едуард Сибиряков, Євген Лапінський і Віктор Михальчук.

Георгій Григорович після завершення кар’єри не один раз приїжджав в свої рідне місце в якості почесного гостя на турнірах різного рангу – від міжнародних (на рівні збірної СРСР) до юнацьких (в Одесі проводився турніри на призи Георгія Мондзолевського).

В 2012-му році Георгія Григоровичу було включено в Зал слави світового волейболу в американській Халіоці, що стало привідом для інтерв’ю газети «Час спорту» (рос. – «Врємя спорта»), який ми сьогодні опублікуємо. Вже в пам’ять про цю легендарну особистість одеського спорту.

30 жовтня 2012 року, «Час спорту»

«Георгія МОНДЗОЛЕВСЬКОГО включено до Зали слави волейболу»

Георгій Григорович був присутній на урочистій церемонії включення до Зали слави, яка пройшла нещодавно в Халіоці. Дзвінок із рідної Одеси застав дворазового олімпійського чемпіона вже в Москві і, незважаючи на хворобливий стан, він приділив кілька хвилин.

- Дозвольте привітати Вас з таким визнанням Вашого вкладу у світовий волейбол.

- Невже й до Одеси дійшла ця звістка? - напівжартома-напівсерйозно запитав Мондзолевський.

- Не могла не дійти, Георгію Григоровичу. Які емоції викликала ця новина?

- Було високе емоційне піднесення – все-таки це дуже приємна звістка. Хоча з іншого боку, вже восьмий десяток добігає кінця, могли б і раніше згадати.

– Ви побували на церемонії введення до Зали слави. Розкажіть, як це діялося?

– Поїздка до США включила кілька заходів. Ми зустрічалися з мером міста Халіока, брали участь у прес-конференції та власне у церемонії, на якій кожен із номінантів має бути виступити з короткою промовою. У своєму виступі серед іншого згадав, яку «козу» нам влаштували американці 1968 року, коли обіграли нас у першому ж матчі олімпійського турніру. Та поразка стала для нас схожа на шок, потім довелося докласти чимало сил – фізичних і моральних, щоб піднятися на вищий щабель п'єдесталу пошани.

Розповів, що в Америці я вдруге, вперше я побував у Штатах у 1990 році, коли в Сіетлі проходили Ігри Доброї волі. Жив тоді в американській родині і, незважаючи, на мовний бар'єр – ми цю спільну мову знаходили. На закінчення додав, що ми повинні жити у світі та взаєморозумінні.

- Найяскравіша подія під час перебування у США?

- Спілкування з аудиторією, прес-конференція, на якій журналісти цікавилися моєю спортивною біографією. Запитували, де починав кар'єру. Звісно, я сказав, що це було в Одесі. Згадав, звичайно, свого першого тренера – Олександра Костянтиновича Дюжева.

- Які здобутки Вашої кар'єри Ви вважаєте найбільш значущим?

- У 1956 році збірна СРСР посіла третє місце на чемпіонаті світу, тому що відбувалася зміна поколінь – зі старої гвардії залишився лише Костянтин Кузьмич Рева, а я був тоді одним із наймолодших у команді. І тому важливим етапом для радянської команди став 1959 року турнір трьох континентів у Парижі, в якому брали участь практично всі найсильніші команди світу. Ми перемогли, і це вселило в нас упевненість, що ми можемо вигравати великі змагання. Вже наступного року ми виграли на чемпіонаті світу в Ріо-де-Жанейро, а ще через два роки були першими в Москві. 1964 року збірна СРСР стала чемпіоном на Олімпійських іграх.

- А яка подія була важливою саме для Вас?

- Для мене було дуже значущим те, що мене залучили до збірної СРСР. Це було дуже важливо.

- Щоб Ви хотіли сказати одеським уболівальникам?

- Щоб одесити не втрачали надії, що одеський волейбол таки відродиться і зайняв те місце, яке свого часу посідав у Радянському Союзі, а потім і в Україні. Насамперед, це я адресую це побажання чоловічому волейболу.

Георгій МОНДЗОЛЕВСЬКИЙ. Досьє

Зв’язуючий. Заслужений майстер спорту СРСР.

Народився 26 січня 1934 року в місті Орші

Виступав за команди: «Буревісник» (Одеса) - 1951-1956, СКА (Одеса) - 1956, ЦСКА (Москва) - 1956-1968.

Олімпійський чемпіон 1964, 1968рр.

Чемпіон світу 1960, 1962рр.

Бронзовий призер чемпіонату світу 1956 року.

Чемпіон Європи 1967 року.

Бронзовий призер чемпіонату Європи 1958, 1963рр.

Переможець Спартакіади народів СРСР 1956, 1963рр.

Чемпіон СРСР 1958, 1960, 1961, 1962, 1965, 1966рр.

Бронзовий призер чемпіонату СРСР 1954, 1955рр

Володар Кубку європейських чемпіонів 1960, 1962рр.

20 жовтня 2012 року прийнято до Зали слави волейболу в Холіоці.

Помер 28 квітня 2024 року в Москві.