Спортивний захід: це про спорт, чи про життя?

Однією з травневих субот в Парку Шевченка відбулося спортивне свято – з першого погляду нічим не примітне в низці заходів, які регулярно організовує міське управління фізкультури і спорту…

але саме цей захід надихнув на написання не зовсім спортивного, хоча, звісно, пронизаного духом спорту, але, скоріш, житейського матеріалу.

ЩО ТРАПИЛОСЯ І НАВІЩО ЦЕЙ ТЕКСТ

Це спортивне свято стало частиною великого заходу, де були об’єднані дві важливі теми – День сім’ї та безбарʼєрність.

Тут був створений відкритий простір єдності для ветеранів, військовослужбовців, родин, дітей і всіх, хто потребує тепла, підтримки та живого спілкування. Так було написано в офіційному пресрелізі. І, загалом, слова не розійшлися з ділом – всі відповідні служби постаралися, щоб тепло було дійсно всім. Хоча, треба сказати, з цим цілком впоралося і, вже по-літньому, спекотне одеське сонце. Тому й захотілося щось написати – натхнення, можна сказати.

СПОРТ, ЧИ НЕ СПОРТ

Цей матеріал не про результати в прямому сенсі, не про «голи, очки, секунди» - результати таких заходів зможемо побачити лише в майбутньому, коли юне покоління підросте, а, головне, підвищить свою майстерність в обраному виді спорту. Не факт, правда, що побачимо –чимало складових на цьому шляху, тому, як мінімум, дай Боже здоров’я тренерам, спортсменам та їхнім батькам, щоб це відбулося.

ЄДНІСТЬ ПОКОЛІНЬ

На цьому заході ми побачили єдність самих різних поколінь в прагненні стати краще в своєму виді спорту. Тут і представники СДЮСШОР імені Літвака на чолі з директором школи Сергієм Стразовим, який не тільки займається організаційними питаннями школи і безпосередньо баскетболу (і робить це успішно), але й не гребує витрачати свій вихідний, щоб показати юним баскетболістками щось новеньке, тут і представники відділення ушу КДЮСШ №1, як без труда зводять з розуму пересічного глядача своїми навичками у володінні різноманітною зброєю, і не тільки, тут і вихованці КДЮСШ №5 – боксери і боксерки (на заході їх було напевно більше, ніж хлопців), а також гандболістки – цей напрям, на жаль, не розвивається в Одесі повною мірою – дівчата, по суті, варяться у своєму соку, оскільки не мають виходу на національну арену.

Між тим у жіночого гандболу Одеси великі і славні традиції – і представниці старшого покоління, як ви напевно зрозуміли, були присутні на заході, ба більше – активно брали участь в освітньому процесі юних гандболісток, які, судячи по їхнім обличчям, не сприймали це як тренування, а просто насолоджувалися процесом…

 ІСТОРІЧНА ОСОБИСТІСТЬ. ЖИТТЯ ПІСЛЯ СПОРТУ

Старше покоління повною мірою брало участь в тренуванні – серед діючих тренерів в особі Людмили Цапенко, Ірини Бокарюк, Ірини Галеніною була відома в минулому гандболістка Ольга Пусіновська. На жаль, вона була на колясці, оскільки через певні ускладнення їй ампутували ногу вище коліна.. В тренувальному процесі вона брала участь в якості розігруючою – віддавала передачі нападнику перед кидком по воротах. Віддавала чітко, вкладаючи м’яч прямо в руку – майстерність нікуди не поділася. Гарна школа, що й казати.

Для Ольги Павлівни, за її словами, такі зустрічі – це можливість поспілкуватися з подругами, з юними спортсменами, повернутися до своєї улюбленої гри

А ще додам, що для неї це свято зі сльозами на очах: і при зустрічі з подругами, і під час невеличкого інтерв’ю по кар’єрі, якет вона дала вашому покорному слузі. Чому зі сльозами, напевно через те, що не так часто, можна сказати, навіть рідко, в житті Ольга Павлівна відбуваються такі свята, оскільки живе вона на четвертому поверсі, а спуск на землю, самі розумієте, пов’язаний з певними складнощами.

Тож можна тільки подякувати управлінню фізкультури і спорту Одеської міськради за організацію спортивної частини цього заходу загалом, і зокрема за те, що даруєте такі свята і ветеранам спорту, і зовсім юним спортсменам.

ПОСТСКРИПТУМ

Наприкінці хотілось би сказати, що це не статистичний звіт про спортивний захід (тому й не згадав всі спортивні організації, які брали участь в заході – такої цілі не було), а звичайний очерк про подію людини, яка вже в спорті більше сорока років (якщо рахувати з того моменту, коли почав активно читати спортивну пресу і літературу, і займатися збиранням статистики) з майже п’ятдесяти.

А інтерв’ю з Ольгою Пусіновською обов’язково вийде на наших сторінках. Не планував, але було цікаво, та й історичні фотографії потрапили мені в руки – як не написати. Я це люблю.

Влад ЄФІМОВ

Фото автора