Вітаємо з днем народження, чемпіоне!

5 лютого відзначив свій день народження олімпійський чемпіон з волейболу Віктор МИХАЛЬЧУК! Вітаємо уславленого спортсмена, бажаємо йому міцного здоров’я та довголіття під одеським сонцем!

ПЕРШИ КРОКИ У ВОЛЕЙБОЛІ

Вперше уславлений спортсмен познайомився з волейболом в 11 років, на Курильських островах, де проходив службу його батько. Вечорами солдати грали між собою, але маленького хлопця, якому гра дуже сподобалася, звісно ж, не брали. Але повернувшись до Одеси твердо вирішив: записатися у волейбольну секцію. Сказано – зроблено: записався в ДЮСШ №7, до Валентина Гольдубера. Але так вийшло, що він, як і його однолітки, паралельно займався ще й баскетболом.

Але в один прекрасний день йому прийшлося зробити вибір. І Михальчук обрав волейбол. В Одесі була солідна чоловіча команда, яка в союзній першості часто-густо брала призові місця.

ВІД ШКОЛИ ДО КОМАНДИ МАЙСТРІВ

Згодом потрапив в «Буревісник» і наш герой. Вже після отримання середньої освіти, а вчився він спочатку у четвертій школі, а потім в 38-й. «Це була одна з нових на той момент шкіл. Вона багато чого дала мені як людині», розповідає про шкільні роки Віктор Ілліч. Потім поступив в Політех і паралельно розпочав отримувати вищу волейбольну освіту – в «Буревіснику». Відразу в основному складі, поруч з такими фігурами як Анатолій Закржевський, Едуард Сибіряков.

Вже в першому турі чемпіонату омолоджена одеська команда справила фурор, вигравши 10 матчів з 11-ти, в тому числі обігравши гранда союзного волейболу – московський ЦСКА. За підсумками чемпіонату «Буревесник» фінішував п’ятим, а Михальчук був залучений до лав молодіжної збірної, а ще трохи пізніше і до національної. І це в 19 років.

ЗА ТРИ РОКИ ДО ОЛІМПІЙСЬКОЇ ВЕРШИНИ

А вже в двадцять став отримувати чимало ігрового часу, конкуруючи на своїй позиції з такими метрами як Георгій Мондзолевський та Юрій Поярков. Конкуренцію витримав і потрапив в олімпійський склад, ставши ще за рік до Ігор чемпіоном Європи як гравець основної обойми.

Але перший матч в Мексиці програний. І кому - американцям, з якими тоді у всіх сферах була конкуренція. Причому в присутності спортивного керівництва країни та космонавтів.

«Ми боялися в їдальню вийти, настільки соромно нам було після тієї поразки. Мене як молодого посилали в місто що-небудь купити. Наберу сумку бананів – сидимо, їмо», - згадував той випадок Віктор Михальчук.

Потім збірну радянського Союзу було не зупинити. А вирішальною стала гра зі збірною Чехії. Впевнена перемога з рахунком 3:0, і четвірка вихованців одеського волейболу стає олімпійськими чемпіонами: разом з Віктором Михальчуком Євген Лапінський, Георгій Мондзолевський та Едуард Сибіряков. Випадок унікальний для одеського спорту і наврядчи колись буде повторений.

26 жовтня 1968 року. Мехіко. Віктор МИХАЛЬЧУК (№7) – олімпійський чемпіон

КЛАСНИЙ ГРАВЕЦЬ, КЛАСНИЙ ТРЕНЕР

Ще дев’ять років Михальчук грав за одеську команду, після чого розпочав тренерську діяльність. Спочатку помічником тренера в жіночій команді «Медін», потім – на посаді головного – в чоловічій, де працював без перерви тринадцять років. Потім було чотири роки небезуспішної зарубіжної практики, і повернення до Одеси. Для того, щоб привести свою рідну команду на вершину.

Тричі «Шляховик-СКА» становився чемпіоном України, один раз взяв Кубок, ще двічі – срібні нагороди. Далі Віктор Ілліч успішно працював в інших містах – п’ять разів команд під його керівництвом підіймалися на п’єдестал. Крім того, Віктор Михальчук вивів національну збірну у фінальну чемпіонату Європи-2005. Наступного разу це відбулося лише в цьому році.

Зараз Віктор Михальчук проживає в рідному місті, є частим гостем на великих олімпійських заходах і думається аж ніяк не шкодує, що в один прекрасний день, майже шістдесят років зробив вибір на користь волейболу.

Віктор МИХАЛЬЧУК

Заслужений майстер спорту СРСР. Волейбол

Заслужений тренер України.

Народився 5 лютого 1946 року м. Бернау (Німеччина).

Перший тренер - Валентин ГОЛЬДУБЕР.

Кар'єра гравця: 1964-76 - «Буревісник» (Одеса).

Олімпійський чемпіон 1968 року.

Чемпіон Європи 1967 року.

Володар Кубка світу 1965 року.

Чемпіон Європи серед юніорів 1965 року.

Переможець Спартакіади народів СРСР року.

Переможець Всесвітньої Універсіади 1965 року.

Срібний призер Всесвітньої Універсіади 1971 року.

Володар Кубка СРСР 1976 року.

Кар'єра тренера: 1977-1978 - «Медін» (Одеса), помічник головного тренера, 1978-1992 - «Політехнік» (Одеса); 1992-1993 - «Зафіракіс» (Салоніки, Греція), 1993-1994 - «Еджзаджібаші» (Стамбул, Туреччина), 1994-1995 - АПОЕЛ (Лімассол, Кіпр), 1995-2000 - «Шляховик-СКА» (Одеса), 2000-2007 - «Маркохім» / «Азовсталь» (Маріуполь), 2011-2012 - «Імпексагроспорт» (Черкаси), 2012-2014 - «Барком» (Львів).

Чемпіон України 1997, 1998, 1999рр.

Срібний призер чемпіонату України 1996, 2000, 2005, 2011рр.

Бронзовий призер чемпіонат України 2004, 2006, 2007рр.

Володар Кубка України 1996 року.

Срібний призер чемпіонату Туреччини 1994 року.

У 1999 році під його керівництвом збірна Одеської області виграла Всеукраїнські Ігри.

Переможець чемпіонату України серед команд вищої ліги 2013 року (команда Львова вперше вийшла в Суперлігу).

В якості головного тренера збірної України вивів команду у фінальну частину чемпіонату Європи 2005 року.

Прес-служба відділення НОК України в Одеській області