Перед стартом чемпіонату світу (15 липня) заслужений майстер спорту України з фехтування Андрія ЯГОДКА відповів на питання пресслужби відділення НОК України в Одеській області. Розібрали по кісточках чемпіонату Європи, на якому шабельна збірна завоювала срібну медаль, поговорили і про чемпіонат світу.
ПІДГОТОВКА ДО ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ
- Андрію, розкажіть, де готувалися до чемпіонату світу, над чим працювали на заключному зборі?
- Готувалися в Німеччині, спочатку в Хеннефі, це під Кельном, дуже крута база – прямо все, що хочеш є. Потім переїхали у фехтувальний інтернат у Бонні на пару днів, тому що у німців збір офіційно закінчився. Робота швидше косметична була, вдосконалювали, що вміємо, відмовлялися від зайвого.
- Чи змінився настрій всередині команди після завоювання медалі чемпіонату Європи?
- Складно сказати щодо настрою, не сказав би, що відчуваю якісь зміни. Думаю, що вже на самих змаганнях буде видно, хочеться сподіватися що придбали впевненість у своїх силах.
ІСТОРИЧНЕ ЄВРО. НЕЙМОВІРНІ ЕМОЦІЇ
- Поспілкуємося про чемпіонат Європи, де збірна України завоювала першу з 2013-му року медаль…
- Це був неймовірний вибух емоцій, радість від тріумфу. Я дуже скучив за такими відчуттями, адже останнього разу збірна України підіймалася на п’єдестал аж дев’ять років тому…
- Всю силу емоцій ми побачили після перемогу у півфіналі над Туреччину, де ви завершували поєдинок. Мить вашого тріумфу – напевно один з найяскравіших моментів всього чемпіонату…
- В цей крик було вкладено все те, що було накопичено за всі ці дев’ять років. Ти працюєш не покладаючи, але командного результату немає… Коли ж, коли ж буде нагорода? І ось, нарешті – медаль чемпіонату Європи. Неймовірні емоції.
КОМАНДНИЙ ТУРНІР. КРОК ЗА КРОКОМ
- Матчі з іспанцями, який відкривав турнір, завершували не ви, як зазвичай. Як до цього поставилася?
- Тренер хотів подивитися у справі Юру Цапа. Якщо ми не виграємо у іспанців, про які медалі може йти мова. Я поставився до цього абсолютно спокійно. Я давно говорив, щоб в збірній було два фінішера. В деяких командах кожний може завершувати. Мені теж іноді необхідний відпочинок, адже заключний матч це серйозний психологічний тиск.
- Битва з Німеччиною за вихід в «четвірку». Які складнощі тут виникли?
- В принципі, у Німеччини майже повністю змінився склад – «зірки» пішли, залишився тільки Матіас Сабо, і теоретично мало бути легше. Але теорія розійшлася з практикою. Тим більше, що німці таким складом були в призах на етапах Кубка світу. Особисто мені було важкувато з Кіндлером, тому що я його не бачив давно в справі. До того ж, у суперника доволі грамотний тренер, який тонко підмічає деталі. Тож, чим довше буде тривати матч, тим більше у нього буде тактичних рішень відносно нас.
- У підсумку все вирішувалося в останньому матчі за вашою участю. І все вирішив останній удар, хоча перед вашим виходом збірна України вела 40:37…
- Суперник мені, як говорять, піймав мене, причому на прийомах, в яких я був впевнений. І при рахунку 42:43, на мить закралася думка, що не витягну матч. Ідей майже не залишилося. Але рішення я все ж таки знайшов.
- Отже, рахунок 44:44. Що вирішує підсумок в таких випадках?
- Тут все йде від голови. Якщо така фраза йде при рахунку, наприклад, 40:39, нічого подібного тому, що відбулося і близько не було б. Він на мене так би не стрибав, а я в свою чергу, не витворював таке, знаходячись на лінії, яка обмежує доріжку. Тобто висока напруга позначилася на діях обох суперників. Мені пощастило трохи більше, чи я просто нерви виявилися міцнішими.
- Останній удар ви нанесли в падінні, улітаючи за доріжку…
- Я, можна казати, відстрибував від його стрибка і, поки летів, думав, як мені залишитися на доріжці. Я контролював цей момент, і в такому положенні зробив переможний удар.
- В півфіналі збірній Україні належало битися з турецькими фехтувальниками, які несподівано обіграли італійців…
- Думаю, що це стало несподіванкою для самих турок. А в попередньому матчі вони обіграли доволі міцну збірну Грузії, яка були об’єктивно сильнішою і за Туреччину, за збірну Італії, маю на увазі той склад, що виступав на чемпіонаті Європи. Причому турки здобули перемогу над грузинською командою абсолютно по ділу. Без шансів для суперників.
- В поєдинку з турецькою збірною також все вирішувалося в останньому матчі…
- Я фехтував з доволі незручним для себе суперником, якому часто-густо програвав на тренувальних зборах. Ми знов поступалися 42:43, але я залишив на кінцівку одну заготівку, яка в підсумку і спрацювала.
- Ваш протяжний крик напевно вразив увесь зал, а ви у свою чергу, напевно в першу за свою кар’єру, втратили голос…
- Ні, я втратив голос не вперше. Були ще матчі, коли емоції були такі ж сильні. І тоді день-два також, як і зараз, не міг розмовляти. Тут я кричав дуже гучно. І дуже довго.
ФІНАЛ
- Напевно після таких матчів дуже складно зібратися на фінал, адже історичні срібні медалі, які стали першими для всіх українських шаблістів, крім вас, були вже забезпечені…
- В таких матчах необхідно хотіти виграти, але не дуже сильно. Якщо будеш сильно хотіти, то неодмінно програєш. Треба знайти необхідний баланс між «сильно хочу» і просто «хочу». Саме на такому балансі, я в складі юніорської збірної України став колись чемпіоном світу. Цю історію я розповідав товаришам по команді. Але впоратися з емоціями не вдалося, хоча ми вели в рахунку сім очок, якщо не помиляюся.
- Але й збірна Угорщини дуже досвідчений суперник…
- Так, причому кожен з них міг може перевернути хід зустрічі, причому вони фехтують в різній манері. Було видно, що вони нас добре вивчили. І головне, вони мали великий досвід участі у вирішальних матчах. На мій погляд, саме досвід став вирішальним фактором у цьому поєдинку.
- Незважаючи на все сказане, перед заключним матчем збірна України програвала лише один удар, і все було у ваших руках…
- В теорії. На практиці я нічого не зміг поробити з титулованим Аароном Сіладьї (3-разовим олімпійським чемпіоном в особистому турнірі. – пресслужба). Він просто переграв мене. Я мав заготовки до бою з ним, але, повторюся, він добре вивчив мені на цьому чемпіонаті і був готовий до моїх дій.
- Які відчуття були після фіналу? Медаль завойована, але поразка є поразка…
- Так, програвати будь-якому супернику образливо, але не можу сказати, що ми були розчаровані підсумками чемпіонату.
ЄВРО В ДЕТАЛЯХ
- Що скажете про виступ вчорашнього юніора Василя Гумена, який дебютував на чемпіонаті Європи?
- Він фехтував у складі збірної України ще на етапах Кубку світу, і виглядав доволі непогано, як на мене. Василь хлопець виконавчий, з характером, працює на доріжці з бажанням. У нього гарні перспективи. Але на чемпіонаті Європи йому не вистачило досвіду змагань такого рангу. Гадаю, що він мав краще виступити. Втім, він бився достойно.
- Збірну України зараз тренує Дмитро Пундик, з яким у свій час виступали разом. Як працюється з ним?
- Ніяких труднощів не виникає. У нас є постійний діалог, ми постійно аналізуємо те, що відбувається на доріжці. Для мене дуже корисно, що тренер є саме Дмитро. Тут немає такого: я тренер, ти – дурень. Ми обидва хочемо перемагати, разом йде до цілі. Це дуже важливо і цінно.
- Взагалі, наскільки вплинув на збірну прихід нового наставника?
- У Дмитра більш свіжий погляд на сучасне фехтування, адже він відносно нещодавно завершив кар’єру спортсмена. Він дивиться на фехтування ще зсередини, і в його рішеннях більше практики, ніж теорії. Його прихід, на мій погляд, оживив наше фехтування.
- Якими вам бачаться перспективи цієї команди відносно Олімпійських ігор-2024?
- Складно казати, адже до Олімпіади чимало часу. Якщо тенденція зростання у збірної збережеться, то у нас непогані перспективи відібратися на Олімпіаду.
- Чи є хтось ще серед кандидатів у четвірку збірної України?
- Так, звісно. Є досвідчений Льоша Стеценко, який не відібрався на Євро. Є молоде дарування в особі Богдана Боговіна. Кандидати в збірну є, тож неможна казати, що четвірка призерів цьогорічного Євро гарантувала себе місце на всіх великих змаганнях, зокрема на Олімпіаді.
ВОЄННИЙ ЧАС
- Андрію, як, взагалі, пройшов цей рік. Де вас застала війна?
- У лютому у нас був збір в Києві, потім я поїхав до своєї дівчини в Черкаси. Думав, що на кілька днів, а вийшло на три тижні. Потім поїхав в Одесу тренуватися. Потім вже дозволили закордонні збори. Перед чемпіонатом Європи ми тренувалися в Італії. Ольга Харлан з Луїджі Сомелє створили фонд, який допомагав українським фехтувальникам в ці складні часи. Італійська федерація, в свою чергу, забезпечила нас проживанням.
ВАЖКЕ РІШЕННЯ
- Як розповів мені один з ваших тренерів Олександр Васютін, восени ви прийняли доволі непросте рішення щодо продовження спортивної кар’єри…
- Багато хто говорив, що мені пора ставати тренером збірної України, тим більше, що звільнилася вакансія старшого тренера. Тож я міцно задумався, довго розмірковував, зважував «за» і «проти». І прийшов до висновку, що хочу все ж таки більше хочу бути спортсменом, ніж тренером. Тому що маю нереалізовані амбіції. Медаль Олімпійських ігор була і залишається ціллю моєї кар’єри.
ФІНАНСУВАННЯ
- Ви вже довго у фехтуванні. Наскільки гостро для вас стоїть питання фінансування…
- Звісно, має бути фінансування підготовки, інакше складно буде мріяти взагалі про якісь результати. В цьому році збори в Італії профінансували, але харчування було за свій рахунок – дякую Збройним силам, які вже багато років представляю – зарплату я отримую стабільно, інакше було б складно в цьому відношенні. Зараз потребує оновлення екіпірування, але, наскільки знаю, на мазі контракт з «Ульманом», тож все має бути добре в цьому відношенні. Побутових проблем не маю, а ось проблеми з виїздом за кордон цілком можуть виникнути. До того ж, отримаю півставки в Мінмолодьспорті.
- Чи допомагає Одеська область?
- До війни отримував стипендію облдержадміністрації. А ось від ШВСМ останнім часом нічого не поступає, хоча раніше деякі грошові надходження були. В цілому, не можу сказати, що шикую, але й не бідую. Все окей, як говориться.
ЧЕМПІОНАТ СВІТУ
- Як оцінюєте свою готовність перед чемпіонатом світу?
- Вважаю за краще не оцінювати. Вже на змаганнях можна буде говорити про це, адже відчуття напередодні дуже часто оманливі.
- Які цілі ставляться перед командою на чемпіонаті світу?
- Це до тренера швидше питання, нам цілі не ставилися. Є суперник, його треба переграти, якщо вийде - буде наступний. Чим дальше, тим краще.
- Але непереможних суперників немає, чи не так?
- Так. Якщо б так було, втрачався б сенс змагань. Якщо фехтуватимемо, як на чемпіонаті Європи, вважаю, можемо бути в «призах».
Німеччина. Шабельна збірна України на заключному зборі перед чемпіонатом світу
Пресслужба відділення НОК України в Одеській області
Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Міські спортивні школи
