20-річний одеський дзюдоїст Ігор ЦУРКАН дав розгорнуте інтерв’ю в рамках рубрики «Олімпійські надії-2028», присвячену молодим спортсменам Одещини, які вже претендують на участь в Олімпійських іграх.
Ігор ЦУРКАН
Майстер спорту України міжнародного класу
Народився 20 лютого 2005 року в Одесі.
Тренер – Олег СПІВАК.
Срібний призер чемпіонату Європи серед юніорів 2023 року.
Бронзовий призер чемпіонат Європи серед юніорів 2024 року.
Чемпіон Європи серед кадетів 2022 року (особистий і командний турніри).
Бронзовий призер чемпіонату світу серед кадетів 2022 року.
Срібний призер етапу Кубку Європи категорії «Open» (Любляна, 2025).
10-разовий переможець етапів Кубку Європи серед юніорів (2023-2025)
4-разовий переможець етапів Кубку Європи серед кадетів (2020-2022).
Володар 4-х срібних медалей Кубку Європи (2 – дорослі, 2 – кадети).
Володар 5-ти бронзових медалей Кубку Європи (4 – юніори, 1 – кадети).
Місце в світовому рейтингу (до 81 кг; 10.03.25): 136-е (дорослі), 3-е (юніори).
Чемпіон України серед кадетів (U-17) 2021 року.
Бронзовий призер чемпіонату України серед юніорів 2021 року
Бронзовий призер чемпіонату України серед кадетів (U-18) 2020 року.
Чемпіон України серед юнаків (U-16) 2019 року.
З 2021 року живе і тренується в Любляні (СК «Бежиград»).
«ОЛІМПІЙСЬКІ НАДІЇ-2028»
- Ігорю, ми спілкуємося в рамках проєкту «Олімпійські надії-2028». Ви зібрали велику колекцію нагород на міжнародних змаганнях, тож стали одним з ії героїв. Як ставитесь до цього, що ви думаєте з приводу Олімпійських ігор-2028?
- Думаю, що треба зачекати, тому що відбір починається тільки у 2026-му році. Збирання очок для поїздки на Олімпійські ігри буде трішки пізніше.
Почну виступати більше по «дорослим» - на «Гран-прі», на турнірах «Grand Slam», і там вже можна збирати необхідні очки.
ПЕРШІ КРОКИ В ДЗЮДО
- Давайте поговоримо про вашу кар’єру, упродовж якої ви завоювали більше 20-ти медалей на міжнародних змаганнях. Розкажіть, будь ласка, як розпочиналася ваша кар'єра дзюдоїста?
- В дзюдо я потрапив завдяки моїм батькам. Вони віддали мене в дзюдо у 3,5 років. Казали, що був дуже непосидючим. Найближчою - була секція дзюдо і мене віддали туди. Так я почав займатися дзюдо. Згодом моя сестра Іларія теж стала займатися цим видом спорта.
- До якого тренера потрапили? Які перші спогади?
- На перших порах, як мама казала, що мені зовсім не хотілося ходити на тренування. Навіть плакав через це. Спочатку ходив до Євгенія Сіроченка. У старшій групі займався у Сергія Додосева.
- Де ви займалися?
- Це був клуб дзюдо «Тайгер», на Середнефонтанській, 19, неподалік від залізничного вокзалу, потім клуб дзюдо «Рей» і ДЮСШ-4.
ПЕРШІ УСПІХИ
- Перші успіхи можете пригадати? Може, на регіональному рівні
- Важко пригадати. Із знакових для мене пригадується срібна медаль на кадетському Кубку Європи у 2020 році, в віці 15-ти років, в італійському місті Фолоніка. Мій перший Кубок Європи. У фіналі поступився у представнику країни-агресора. Тоді вони ще могли виступати. Два рази кинув на «вазарі», але суддя вирішив, що не було оцінки, і обидва рази скасував. Потім мене трішки засудили, і я програв цю сутичку.
- Але ж деталі запам'ятали.
- Так, тому що дуже мене це образило, що я зробив дві оцінки, а їх скасували. Для мене це було незрозуміло.
- Взагалі, часто таке трапляється на міжнародному рівні?
- Так. І на дорослому рівні теж. Буває, що скасовують оцінки, і не дають зовсім. Тобто у суддівстві дуже складно розібратись. Навіть спортсменам. Не розумію, як глядачі дивляться, але з боку спортсмена теж дуже багато питань. І не завжди розумієш, чому так, а не інакше.
- На якому етапі ви зрозуміли, що можна ставити великі цілі і серйозні цілі, навіть олімпійські?
- Не знаю, не думав про це. Треба просто тренуватися, виступати на змаганнях, здобувати медалі і йти далі. Зараз дуже важко сказати, що буде через рік, два, три. Тому треба робити все, що можливо, зараз, викладатися на змаганнях, які будуть, а потім вже думати про наступні.
- Наскільки перша медаль стала важливим успіхом для вас як для спортсмена?
- Це було дуже важливим, тому що це була перша медаль на такому рівні..
До того моменту вигравав медалі міжнародних турнірів за кордоном, тож практично всіх супротивників, які приїхали на той Кубок Європи вже знав. І тому було морально легше зрозуміти, що я на іншому рівні виступаю. І це дало поштовх в рейтингу, щоб потрапляти на чемпіонати Європи та світу.
Але в той рік розпочався COVID-19, і тому на два роки змагання залишилися на другому плані. В основному, тільки тренувався.
У 2020 році після чемпіонату України я поїхав на Кубок Європи, здобув там срібну медаль, потім на інший, де посів п'яте місце. Чемпіонатів Європи і світу тоді не було.
Міг тільки тренуватись та виступати на всеукраїнських турнірах, якщо вони проводилися. Потім, у 2021 році, після чемпіонату України, проводилися три етапи Кубку Європи. Зазвичай, їх дуже багато проводять, до десяти на рік, але тоді було лише три, я поїхав на один з них, здобув медаль.
ВІЙНА
- Серія міжнародних успіхів розпочалися з 2022 року, під час повномасштабного вторгнення. Розкажіть, де застала вас війна?
- Я був у Словенії, 24.02.2025 о 5 ранку мав їхати на тренувальний збір до Хорватії, щоб потім поїхати на чемпіонат України в Суми, але в перший день табору розпочалася війна, і я вже залишився тут, у Словенії.
- Як взагалі поставилися до ситуації місцеві спортивні організації, наскільки вам допомогли на тому етапі? Я розумію, що ви й досі там знаходитесь.
- Так, спортивні організації дуже допомагають. Навіть зараз ми тренуємося в цьому клубі, і там маю багато спаринг-партнерів. Тренери допомагають, з нами займаються, ми тренуємося, в цьому плані все добре.
- Які були варіанти продовження кар'єри на той момент? Як, взагалі, склалася тоді ситуація, вас запросили залишитися?
- Нічого такого. Тобто дозволили залишитись, тренуватися та готуватися до змагань, зокрема до чемпіонату Європи та світу. Тобто вся підготовка проходила тут, в Любляні, де я знаходжусь останні три роки, а до цього періодично готувався тут близько 5 років.
СЛОВЕНІЯ
- Я розумію, а як же питання фінансування, адже ви знаходилася в іншій країні?
- Нам дозволили тренуватися безкоштовно, користуватись залом. Ніхто не ставив питань за гроші. А всі змагання, на які їздив, вони фінансуються з сімейних коштів, а якщо змагання є в планах міністерства молоді та спорту, а ти топовий спортсмен, міністерство покриває деякі витрати, але це два-три кубки Європи, Чемпіонат Європи та Світу. Дуже вдячній батьку і матері. Вся родина поруч - допомагають, слідкувати за режимом, тренуватися. Все контролюється.
- Ви з посмішкою сказали «контролюється». Як це відбувається?
- Мама готує правильну їжу, допомагає з дзюдогами, тому що часто вони бувають у крові. Їх треба відпрасувати, тому що не допускають на змагання, якщо в тебе є хоч трішки крові. Вона і на змагання їздить з нами, вона теж допомагає.
- Таким чином, ви з початку 2022 року всією з сім'єю живете в Словенії?
- Трішки раніше, з зими 2021 року. Ми із сестрою вчимося. Таким чином, ще до війни переїхали
- Як взагалі облаштована ваша підготовка? Хто допомагає в тренувальному процесі? Це напевно складно, коли особистий тренер знаходяться так далеко. Як взагалі ви виходите з цієї ситуації?
- Коли був в Одесі, тренувався в ДЮСШ №4. Там проходив підготовку, а потім, коли вже переїхав, почав тренуватися в Словнії. Зараз тренуюсь в клубі Олімпійської чемпіонки 2024 року Андрея Лешки 63кг., який зветься «Бежіград». Іларія також в ньому тренується.
- Чому було прийняте рішення переїхати в Словенію
- Навчання. Я закінчив в Україні навчання і почав навчатися тут. Вивчати мову, здобути європейську освіту.
- Чому саме в Словенії?
- У мене тут з 2012 року живе і працює мій тато і старший брат. Живемо в будинку з батьками, сестрою, старшим братом, всією сім'єю разом.
- Я так розумію, що всі сили родини направлені на спортивний успіх – ваш і сестри?
- Ну, не тільки. Батько каже, що на першому місці має бути навчання.
- В якому навчальному закладі ви вчитеся, яка спеціальність?
- В Словенії навчання побудовано таким чином. Спочатку - 9 класів середньої освіти, потім ще чотири роки спеціальної освіти, а потім ще університет. Зараз я навчаюся в коледжі, пов'язаним з ресторанною діяльністю. В Одесі я навчався в технічному фаховому коледжі, який входить в структуру Одеського національного технологічного університету.
- Чи вдається взагалі вчитися? Чи вдається приділяти цьому увагу?
- Тут в Європі немає такого, якщо ти спортсмен, можеш не вчитися. Тут немає такої професії як спортсмен. Тому треба вчитися. Якщо ти не вчишся, тебе відрахують. Тому треба вчитися. Тут допомагають тим, що тобі дозволяють тренування, тренувальні збори, змагання. Якщо є змагання, ти відпрошуєшся та їдеш на них, і тобі не треба відпрацьовувати пропуски, але роботи та іспити маєш здати. Дуже серйозно ставляться до навчання. Прокидаюсь о шостій ранку, зарядка, мамин сніданок і в дорогу, тому що навчання вже о 7.30 починається. Навчання триває приблизно до другої години, після чого приїжджаю додому, роблю одне тренування техніка, далі через дві, три - друге тренування у залі.
- Як все встигаєте?
- Після тренування ввечері, коли приїжджаю, роблю всі домашні завдання, наступного дня просто йду в школу. Також намагаюся між перервами щось робити, щоб менше залишалось вдома робити, і можна було більше відпочити після тренування.
- Не шкодуєте, що живете в такому напруженому режимі?
- Я дуже радий, що живу в такому ритмі, адже в мене немає часу на якісь дурниці.
"Tsurkan Team" - Ігор і Іларія ЦУРКАН з батьками: команда, яка націлена на олімпійські висоти.
ЧЕМПІОНАТ ЄВРОПИ. ДВА ЗОЛОТА
- Давайте поговоримо про перші успіхи. Про чемпіонат Європи серед кадетів в Хорватії 2022-го року. Розкажіть, будь ласка, про цей чемпіонат, який приніс першу велику медаль, тим більше, золоту.
- Дуже хотілося її здобути, тому що в тому році виграв три кубки Європи поспіль, і були всі шанси на золоту медаль. Крім того, дуже вдячний нашій команді, що ми тоді змогли виграти ще й командний турнір. І, таким чином, в мене є дві медалі з того чемпіонату, і обидві золоті.
- Розкажіть, будь ласка, про особисті змагання. Все ж таки, це, напевно, запам'ятовується на довгі роки. Такі старти з золотої медалі, це дуже потужно.
- Дійсно, шлях досить впевнено розпочався. У фіналі проти представника Вірменії зміг зробити утримання на іппон. Я з ним вже боровся, в тому році на Кубку Європи у Бухаресті і переміг двома кидками на «вазарі».
- На тому чемпіонаті які сутички були найбільш складними, чи на шляху до фіналу було легко?
- Всі сутички були достатньо швидкі, окрім фіналу. А найбільш важкі відбулися наступного дня, у командному турнірі, тому що я був дуже виснажений. дуже складною була перша сутичка, проти поляка.
- Виграли?
- Так. Я тоді за два дні виграв дев'ять суточок.
- Які емоції тоді, відчували ?
- Було дуже приємно і тоді мріяв про те, що виграю чемпіонат світу ще через два місяці. Дуже хотілося здобути медаль, золоту медаль. Але трішки не склалося.
- Суперники були сильнішими за вас, чи у вас якісь були складнощі?
- Суддівство трішки зламало мені боротьбу. Я зробив больовий прийом і суперник здався, але суддя все це скасував. Я два рази поспіль це зробив, мене покарали двома «шидо», тому що суддя вважав що роблю з положення стойки, а це прийом в партері. Дуже швидкий перехід, і вони не розцінили це як партер.
- Як після цього можна боротися?
- Рішення судді зламало мене тоді, тому що я на перших секундах зробив больовий прийом, виграв сутичку, був на емоціях, радісний, що зміг перемогти і вийти у фінал, але суддя вирішив інакше.
- Як в цій ситуації треба було себе вести?
- Буває дуже складно, але, якщо один раз скасували оцінку, треба робити ще одну, або ще одну, щоб її зарахували. І перемогти. Втім, батько сказав мене інше. І тоді, і зараз він зі мною на тренерському місці. Він як менеджер допомагає, возить, готує, психологічно на змаганнях допомагає. Він мені сказав, що після першого покарання я мав перебудуватися та боротися трішки інакше, змінити картину двобію, щоб не заробити друге і третє покарання.
- Ви вже поступово розпочали виступати на дорослих турнірах. Які взагалі враження від участі в дорослих турнірах? Чого не вистачає, на ваш погляд?
- Так я розпочав виступати на дорослих змаганнях, ще в 2023-му. Це був Кубок Європи. Посів друге місце. Наступного року на тому ж самому Кубку Європи теж поступився у фіналі. Тобто на дорослому рівні у мене є вже дві медалі, але це трішки інакше, ніж на юніорському, і трішки інакше, ніж на відкритих Кубках Європи. Тобто там більше потрібно докладати зусиль.
І, звісно ж, турніри серії «Гран-прі», «Grand Slam», «Мастерс», чемпіонат Європи, та чемпіонат світу – це найбільш високий рівень, де можна здобути найбільше всього очок. І треба їздити на них та вигравати, здобувати медалі.
Лютий 2025 року. Любляна. Ігор ЦУРКАН - срібний призеретапу Кубку Європи категорії «Open»
ІЛАРІЯ
- 2024-го року ваша сестра Іларія успішно дебютувала на міжнародній арені – 10 медалей на міжнародних змаганнях серед кадетів і юніорів. Можна тільки порадіти за родину Цурканів. Завдяки чому такі успіхи? Звісно, це талант, але що ще?
- Це не талант, це більше дисципліна, повага, режим і потужні тренування. Вона тренується поруч зі мною, дуже багато їй допомагаю, розповідаю з власного досвіду, дуже багато показую. І дуже багато стою з нею в спарингах, допомагаю їй. Їзджу на деякі змагання з нею. На чемпіонат Європи серед кадетів до 18 років теж їздив. Як спаринг-партнер допомагав, вона зі мною робила всі розминки. Був на трибунах під час змагань, вболівав за неї і дуже багато їй допомагав.
- Можливо, те, що вона тренується з представником сильної статі, також є одним з факторів перемог – з дівчатами їй простіше.
- Можливо. Але я не завжди з нею тренуюся. На тренуваннях в мене є партнер, з яким я спарингую. А поза тренуваннями в клубі я їй допомагаю.
Дівчата, з якими вона стоїть потужні, але не можуть дати такого досвіду і супротиву, як я. А після спарингів зі мною вона більше розуміє, крок за кроком, оцінка за оцінкою, вибудовувати свою перемогу і досягати успіху.
ТРЕНЕРИ
- Розкажіть, будь ласка, про ваших тренерів.
- Я тренувався в Одесі у багатьох тренерів. Та зараз представляю ДЮСШ №4 тренери Олег і Олександр Співаки, також мені допомагає дистанційно тренер Ігор Ткаченко. Багато тренерів допомагало і зараз допомагають, і я їм дуже вдячний.
- Ви сказали, що тренуєтесь дистанційно з тренером Ігорем Ткаченком…
- Так, ми за допомогою відео зв’язку спілкуємось. Він пише мені тренування, допомагає мені розбирати і аналізувати тактичні моменти. Тобто знаходимося в онлайн-режимі.
Після змагань. В центрі (в другому ряду) - Ігор ЦУРКАН і тренер Ігор ТКАЧЕНКО
ОЛІМПІАДА-2024
- З якими думками ви дивилися Олімпійські ігри? Які події Олімпійських ігор 2024 вам запам'яталися?
- Більше на все мені запам'яталася перемога спортсменки зі Словенії Андреї Лешкі, тому що ми разом тренуємося в одному залі. Було дуже радісно за неї. Тому що ми всі допомагали у її підготовці до Олімпійських ігор. В нас в клубі був організований тренувальний збір, на який приїхали представники Хорватії, Сербії та Словенії. До речі, ще одна дівчина з Хорватії Барбара Матіч перемогла на Олімпійських ігор у ваговій категорії до 70 кг. Вона теж приїжджала до нас на передолімпійський тренувальний збір.
- Є такий спортсмен Теді Ріннер, легенда світового дзюдо. Що ви скажете про нього? Враження від його боротьби, від його успіхів?
- Взагалі в 2024 році він дуже потужно виступив. Не було жодної перемоги по «шидо». Він завжди перемагав іппоном, за оцінками, кидками. Дуже було приємно дивитися на його боротьбу у індивідуальній та командній частині змагань.
- Чи можна, спостерігаючи за його боротьбою, щось почерпнути для себе?
- З його боротьби, думаю, ні, тому що ми виступаємо в різних вагових категоріях, а в бажанні боротися, поведінці на татамі та в повазі до супротивників то да. А боротьба, наприклад, у категоріях «до 66 кг», «до 81 кг», в якій я виступаю, та у «+100 кг», дуже відрізняються за своєю динамічністю, рухом та кидками. Те, що ти можеш зробити у «+100 кг», ти не зможеш зробити у категорії «до 81 кг». Бувають однакові кидки, але боротьба відрізняється дуже.
- Чи є в категорії «до 81 кг» спортсмени, на яких можна рівнятися, на яких можна щось брати, якось аналізувати і, брати, напевно, найкращі в них?
- Так, дуже багато спортсменів. Якщо з кимось з них зустрічаюсь на тренувальних таборах, завжди підходжу та прошу допомогти, показати техніку, яка мене цікавить, яку вони дуже добре роблять, та роз'яснити, як її робити у боротьбі, щоб покращити свої знання, вміння та технічний арсенал.
- Тобто так запросто можете підійти, запитати і вам покажуть?
- Так, дуже багатьох з них я знаю, тому що дуже багато виступаю на міжнародних змаганнях, і з усіма дуже гарні відносини. Тому не можу пригадати такі моментів, коли мені відмовляли.
ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ-2028
- Чи думаєте про Олімпійські ігри?
- Знаєте, на Олімпійські ігри може поїхати лише один представник від країни. І тому чемпіонати світу вважаються більш конкурентними, тому що в ньому можуть брати участь два представники від країни у категорії.
Можливо, не більш престижні, але чемпіонат світу, де по два представники від кожної країни, теж дуже важко виграти. Олімпійські ігри, це теж важливо, але якщо ти перемагаєш на чемпіонатах Європи та чемпіонатах світу серед дорослих, то і на Олімпійських іграх ти претендуєш на медаль.
- Чи є у вас мрія – завоювати олімпійську медаль?
- Звісно, що є. Хочеться здобути всі медалі, які тільки можливо, з цих турнірів, які я назвав. І щоб це обов’язково були ці золоті медалі. Тобто з чемпіонатів світу кожного віку золоту медаль, з чемпіонатів Європи кожного віку золоту медаль, «Гран-прі» «Grand Slam», звісно, з Олімпійських ігор, щоб зібрати всю колекцію медалей.
- Дякую за інтерв’ю. Бажаємо вам піднятися на п’єдестали великих змагань: чемпіонатів світу, Європи. І, звісно, на Олімпійських іграх.
- Дякую за побажання.
В травні 2025-го року Ігор ЦУРКАН дебютував на турнірі найвищої категорії "Grand Slam" (в Душанбе і Астані)
Влад ЄФІМОВ, пресслужба відділення НОК України в Одеській області
Олімпійські надії-2028. Ігор ЦУРКАН
Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Міські спортивні школи
