Одеська спортсменка Ірина МАЛОВІЧКО, яка на чемпіонаті світу зі стендової стрільби завоювала першу для України олімпійську ліцензію, розповіла про цю подію «Суспільне. Спорт».
Представниця Одеси потрапила у топ-5 найкращих на чемпіонаті світу, її найкращий результат у кар'єрі, і саме завдяки цьому здобула ліцензію до Парижу-2024. Спершу вона через перестрілку відібралася до фіналу (потрапила у топ-8 найкращих), а тоді - змагалася уже безпосередньо за місця на подіумі та відбіркові для Олімпіади.
Сама Ірина МАЛОВІЧКО в ексклюзивному інтерв'ю «Суспільне Спорт» відзначила, що на чемпіонаті світу нервувала так, як на жодному іншому змаганні до того. А спершу вона навіть не зрозуміла, що відібралася на Ігри.
ОЛІМПІЙСЬКА ЛІЦЕНЗІЯ НА ПАРИЖ-2024
- Ірино, розкажіть, будь ласка, як ви завоювали олімпійську ліцензію, котра, як відомо, стала першою для України (15 жовтня львів’янин Павло Користильов завоював другу ліцензію, ставши бронзовим призером чемпіонату світу у стрільбі з пневматичного пістолету. – пресслужба)
- У мене трусилися руки так, як ніколи, навіть на Олімпіаді такого не було. Не знаю чому. Це було дуже-дуже хвилююче. І потрапивши до фіналу, де побачила світових лідерів, я зрозуміла, що всі нервують. Тоді зібралась й пішла стріляти.
Я не знала, як відстрілялася перша четвірка, і не знала, як будуть розподілятися ліцензії, якщо не потраплю до трійки призерів. У першій четвірці була спортсменка, яка вже мала ліцензію. Я не могла зрозуміти, як буде визначатися п’ятий володар квитка на Олімпіаду, окрім першої четвірки.
Вийшовши на заключний рубіж, я вже розуміла, що медаль мені не дістанеться. Я дуже засмутилася, але вирішила, що не можу зараз опустити руки – мені потрібно «красиво» завершити, влучити. Я не знала, що у разі промаху в мене не буде квоти, а якщо влучно відстріляю, то буде. Просто вирішила не зливатися. Коли я влучила останній дуплет, то почула, що позаду крикнули: «Квота!» Я не звернула уваги, бо була дуже засмучена, що не потрапила до медальної трійки.
Я вийшла і тут почали підходити люди і потроху вітали з квотою на Ігри. А я кажу: «Та ні, ніякої квоти» - я до офіційного оголошення не могла повірити, що в мене є квота. Потім підійшов партнер зі збірної і почав кричати: «Квота! Квота! Квота! Вже 100%!» Я така: «Ні, ні, почекайте!» Потім почали вже підходити делегати змагань і повідомили, що вже подали заявку про здобуття ліцензії. За ними підійшли з допінг-контролю. «Все! Ви здобули!»
Я подивилась на свого тренера – Миколу Мільчева… І тоді зрозуміла, що я це зробила. Я не очікувала зовсім, що здобуду її тут. На чемпіонаті світу в нашому виді спорту це дуже важко, ще й серед цих – американців та італійців, які вважаються світовими лідерами. Це було неймовірне відчуття. Я ще досі не вірю в це трішки, що поїду до Парижу. А також, що так рано завоювала цю ліцензію.
Легше це зробити наприкінці, коли більшість учасників вже відібралися. А не на початку, коли лише шість жінок взяли нині ліцензії, і я серед них. Це неймовірно".
ШЛЯХ ДО ПАРИЖУ
- Ліцензія є неіменною, що це означає?
- Так. Це означає, що ії треба підтвердити, але, зазвичай, на Олімпіаду їде саме та людина, яка її завойовує. Тому, що в нашому виді набагато важче взяти ліцензію, ніж потім виступити на Іграх. На Олімпіаді ти маєш тільки 30 суперників і це набагато легше, якщо можна так сказати. А тут ти маєш обстріляти близько ста суперниць, щоб вибороти ліцензію. А ще тобі має трохи підфартити. Тому це набагато важче. Особисто я не згодна, що ліцензія не є іменною. Людина все життя може йти до завоювання цієї ліцензії, а потім їде на Ігри хтось інший. Це не є справедливо.
- Після завоювання ліцензії на наступних змаганнях буде легше?
- На наступних змаганнях буде легше, знаючи, що вже є квота. Коли їхала на змагання, насамперед, я не думала про ліцензію, як про щось одне. Я хотіла достойно виступити і посісти високе місце, зайти до фіналу і авжеж заробити квоту. Але кожен раз, коли змагання навіть в Україні, то ти відчуваєш стрес. Тому, я не думаю, що мені буде легше. Це такі ж змагання, де ти можеш поборотися за перші місця, адже це також дуже престижно.
- Чи поступали вам пропозиції залишитись за кордоном у зв'язку з війною в Україні?
- Звісно, були пропозиції залишитись і тренуватись за кордоном. Майже всі країни з ким ми спілкуємось, та навіть не спілкуємось, пропонували приїхати. Вони готові були надати будинок, чи квартиру, щоб ми могли тренуватися. Але я не можу покинути своє місто. Я вважаю, що маю залишатись в Одесі. Разом зі своїм містом це переживати.
Ірина МАЛОВІЧКО. Досьє
Стендова стрільба. Круглий стенд
Майстер спорту України міжнародного класу.
Фізкультурно-спортивне товариство – «Колос»
Народився 6 грудня 1993 року в Одесі.
Тренер – Микола МІЛЬЧЕВ
Срібна призерка чемпіонату Європи 2017 року (командний турнір, з Веронікою МІЛЬЧЕВОЮ, Вікторією НАУМЕНКО).
Срібна призерка етапу Кубку світу (Осієк-2021, мікст, з Миколою МІЛЬЧЕВИМ).
Чемпіон Європи серед юніорів 2011 року.
Бронзова призерка чемпіонату Європи серед юніорів 2013 року.
Неодноразова чемпіонка України та володарка Кубку України.
Учасниця Олімпійських ігор 2020 року (8-е місце, 119/125)
Учасниця чемпіонатів світу (кращий результат – 5-е місце, 2022, олімпійська ліцензія, кваліфікація – 119/125)
Учасниця чемпіонаті Європи (кращий результат – 6-е місце, 2019, олімпійська ліцензія)
Рекордсменка України (121/125).
Пресслужба відділення НОК України в Одеській області
за матеріалами «Суспільне. Спорт»
Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Міські спортивні школи
