Голова відокремленого підрозділу Федерації хокею на траві України в Одеській області Сергій ДОНЦОВ заявив про відродження виду спорту в регіоні.

Отже, ми в повний голос можемо сказати, що в Одеській області відроджується олімпійський вид спорту, причому вид спорту, який має переможні традиції, адже саме «Одестрансбуд» першим серед одеських ігрових команд став чемпіоном України – в 1994 року, коли, взагалі, зробив «золотий дубль». Три роки – з 1993-го по 1995-й одеська команда під керівництвом Сергія ДОНЦОВА була серед законодавців мод у вітчизняному хокеї, завоювавши за цей час повний комплект медалей чемпіонату України, Кубок України та ставши переможцем Спартакіади. В 1996-му «Одестрансбуд» став четвертим, після чого хокей на траві в Одеській області, як говорять, наказав довго жити.

І ось двадцять п’ять років потому хокей на траві відроджується. Спочатку була створена регіональна федерація, а точніше «відокремлений підрозділ Федерації хокею на траві України в Одеській області», яку очолила людина, з ім’ям якої пов’язані успіхи 1990-х – Сергій ДОНЦОВ. Допомагати йому буде спортивний директор федерації, теж людина, яка має безпосереднє відношення до спорту – Олег ДЕГТЯР. Втім, допомагати буде не тільки він. Чимало людей, які працюють на розвиток регіону – це стало зрозуміло із розмови, яка відбулася в одному з найкрасивіших парків Одеси, в якому, цілком можливо, незабаром будуть грати і в хокей на траві.

ВІДРОДЖЕННЯ

- Отже, Сергію Віталійовичу, як виникла ідея повернутися, так би мовити, у великий спорт

- Коли збірна Одеської області виграла всеукраїнську Спартакіаду, яка проходила в Сумах в 1995-му році, я сказав Вадиму Кравцову: «Це мої останні змагання і, напевно, я повернуся двадцять п’ять років потому, щоб відродити хокей на траві в Одесі». І, так вийшло, саме через такий проміжок часу  приказом президенту федерації хокею на траві України мене призначили головою відокремленого підрозділу ФХТУ в Одеській області. Це відбулося 31 грудня 2020 року. Всі ці роки я не був пов'язаний зі спортом, але мріяв відродити хокей на траві в Одеській області, причому на самому високому рівні. Підштовхнув мене до цього кроку мій товариш, в минулому знаменитий гравець, а зараз відомий тренер Юрій Коблюк із Чернівців. Кілька років тому, сидячи у мене вдома на кухні, він сказав: «В Кривому Розі пішов з життя тренер Панасенко і забрав із собою хокей на траві. Ти ж в повному розквіті сил, так чому б тобі не відродити цей чудовий вид спорту у чудовому місті». Для мене це був поштовх. І я потроху почав цим займатися. Зараз цією розмовою ми теж закладаємо одну з цеглин в майбутній будинок хокею на траві в Одеській області. Я впевнений в цьому.

DontsovKo 02

- Які вже кроки зроблені з розвитку хокею на траві?

- По-перше, ми зареєстрували регіональну федерацію, так би мовити, узаконили хокей на траві в Одеській області. Все зробили згідно Статуту національної федерації. Можна сказати, враховуючи помилки молодості, ми спочатку організували структуру. А потім випускатиме на поле дітей з ключками. В 1990-х у нас була тільки команда, але ніякої піраміди, тобто розвитку, не було.

Ми вже залучили ряд активістів для відродження і розвитку в регіоні хокею на траві. Я говорю про Міжнародний благодійний фонд «Материнської слави» Юрія Кукліна, який переконав нас, що є сенс розвивати вид спорту в об’єднаних територіальних громадах, що саме там є перспектива розвитку – через залучення дітей в селах нашої області. Зустрічі, які відбулися, підтвердили правильність такого вектору. Ми зустрілися з Красносільським сільським головою Мариною Архірій, а також з Миколою Майдебурою, який більше двадцяти років очолював цей регіон Одещини. Ми знайшли розуміння, що в громаді треба розвивати спорт. В селі виходів небагато: чи ти підеш по похилій, чи займатимешся спортом, чи спробуєш себе в сфері культури.

Ми, маю на увазі відокремлений підрозділ Федерації хокею на траві на траві в Одеській області, підпишемо договір з Красносільською територіальною громадою. Далі, плануємо відкрити відділення хокею на траві в школах Красносільської громади. А тренерами стануть вчителі фізкультури. Звісно, ми проводитимемо для них навчальні семінари. Для цього є попередні домовленості з головним тренером національної збірної України Павлом Мазуром. При необхідності та можливості направлятимемо тренерів на семінари за кордон – домовленість про це є у національної федерації. Є домовленість про відкриття відділення в Петрівському аграрному коледжі (сіло Курисово, Лиманський район). Там студентів хокею на траві навчатиме мій колишній гравець Шерзод Кадиров. Для роботи в Одесі планую задіяти ще одного свого вихованця Анатолія Пастушенка.

Звісно, спілкуватимемося з керівником управлінням фізкультури і спорту облдержадміністрації Валентиною Кольчак, щоб відкрити відділення хокею на траві в ДЮСШ Одеси та області .

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА

- Головне питання – це, звісно, матеріально-технічна база: інвентар та поля для хокею траві. Як плануєте вирішувати?

- З інвентарем, принаймні на початковому етапі, нам допоможе благодійний фонд «Материнської слави». Крім того, у мене є прямий контакт з президентом Федерації хокею на траві Пакистану Мухаммадом Халідом Саджадом Кохаром – чоловіча збірна цієї країни є триразовим олімпійським чемпіоном і чотириразовим чемпіоном світу. Також налагоджені зв’язки з виробниками інвентаря із Індії і Пакистану, і вже розпочаті перемовини про відкриття представництва в Україні. Плануємо, як ви бачите, підійти до цього питання комплексно.

Впевнений, в липні місяці діти Одеської області вже вийдуть з ключками на поле. І відбудеться це в Красносільської ОТГ .

Що стосується полів, то в них немає недоліку, як в селах Одеської області, так і в Одесі. То штучне покриття (килим), яке використовується на цих полях, абсолютно підходить для того, щоб грати у хокей на траві. А в Одесі, як ми знаємо, відкрито чимало шкільних стадіонів, де є поля з таким покриттям. Якщо говорити про українські центри розвитку хокею на траві - Вінницю, Суми, то там поля на пальцях однієї руки можна порахувати, тож у Одеси і області чималий потенціал розвитку. Також маю зазначити, ми розвиватимемо ні жіночий, чи чоловічий хокей, ми розвиваємо, так би мовити, гендерний хокей – хочемо, щоб цим видом спорту займалися і чоловіки, і жінки, і хлопці, і дівчата.

- Хокей на траві – гра на повітрі. А що взимку?

- А взимку граємо під кришою – в індорхокей. Цій різновид хокею на траві – 5х5, дуже популярний серед студентів, і саме в студентській сфері плануємо його розвивати – були вже попередні перемовини з головою Комітету з фізичного виховання і спорту Міністерства освіти в Одеській області Олександром Тулунжи, і він із зацікавленістю сприйняв нашу ідею.

- Ви говорили, що один з напрямків розвитку – це студентський хокей…

- Так. Вважаю, що індорхокей стане популярним серед студентів, адже це дуже яскравий і динамічний різновид хокею на траві. Взимку можна проводити індорхокей, в теплі сезони – хокей на траві. Одна із ідей – ввести у Педуніверситеті спеціалізацію хокею на траві, щоб, отримавши освіту, молодий спеціаліст із мішком ключок поїхав би в своє село розвивати цей вид спорту.

- Олеже Анатолійовичу, який ваш погляд як спортивного директора  на подальші перспективи хокею на траві в області?

- Абсолютно підтримую погляди Сергія Віталійовича як фахівця хокею на траві. В першу чергу, це створення структури, яка стане основою розвитку хокею на траві. Все має бути побудовано чітко і розкладено по поличках. Ми не маємо робити один крок вперед і два назад, маємо рухатися тільки вперед. Я маю досвід роботи в бізнес-структурах, тож мій досвід стане в нагоді. А коли у нас буде команда майстрів, то, гадаю, маючи, значний спортивний досвід, буду корисний для команди і як тренер з фізпідготовки.

DontsovKo 01

ЛЮДИ, ЯКІ ЗНАЮТЬ СПОРТ ЗСЕРЕДИНИ

- Сергію Віталійовичу, Олеже Анатолійовичу,  ми, звісно, повернемося до теми відродження хокею на траві в Одеській області, але, хотілось би, щоб ви розповіли про себе – про свою спортивну кар’єру, своє місце в історії хокею на траві, адже молоде покоління навряд чи знає про вас. Отже кілька слів про себе…

- Кілька слів не вийде, адже історія дуже цікава та довга (сміється). Виріс я на Молдаванці та грав у хокей з шайбою на ковзанці «Морозко». Його директором був Ян Осипович Табачников – гарний такий бородатий дядька. І він завжди йшов на зустріч активістам, які займалися хокеєм з шайбою. Нам, пацанам, діставався самий пізній час, у суботу та неділю, після дев’ятої вечора. Наприкінці 1970-х на горизонті з’явилася доволі цікава людина – Олександр Вилегжанін, який у свій час грав в хокей в команді «Автомобіліст» із Свердловську (зараз – Єкатеринбург. – пресслужба) в чемпіонаті Радянського Союзу. Він одружився на одеситці і переїхав в наше місто і тренував нашу  юнацьку команду, яка виступала у відомому всесоюзному змаганні «Золота шайба», а в 1981-му році з подачі Держтренера СРСР запустив в Одесі хокей на траві. До речі, саме ця людина познайомила мене з хокеєм на траві і запросила до команди, яка була заснована на базі автошляхового технікуму. Розвивався хокей на траві у ФСО «Спартак», Одеську обласну організацію якого очолював Анатолій Румянцев, також в ній працювала знаменита в минулому велосипедистка Ельза Табачковська, яка була начальником учбово-спортивного відділу. Для розвитку хокею на траві в Одесі із Ташкенту був запрошений Сергій Чернавський, який і очолив команду, яку назвали «Автомобіліст». Перед командою відразу була поставлена задача виходу в першу лігу чемпіонату СРСР, для чого були запрошені досвідчені гравці із Чернівців, Кривого Рогу, Алма-Ати, Москви. Двічі ми брали участь в турнірі за право виступити у першій лізі, але невдало. Потім служив в армії, грав у командах Винниці, Луцька, Бреста. Зірок з неба не хапав, частіше був другим номером на воротарській позиції. Отримавши травму, завершив кар’єру, і в 1987 році був запрошений в Одесу тренером в ДЮСШ. В наступному році хокей на траві в Одеській області був закритий, як тоді говорили, за безперспективністю.

Тем не менш…

Я відпрацював тренером вісім років та привів одеську команду до значних досягнень. Для початку, в 1990-му році, вивів одеську команду «Порто-Франко» у першу лігу чемпіонату СРСР. В 1991-му хокей на траві в Одесі отримав поштовх, завдяки тому, що його взяв під своє крило трест «Одестрансбуд». Очолював тоді трест Владлен Рогозін, а курирував вид спорту замголови треста з фінансових питань Володимир Владимиров. Саме за підтримки «Одестрансбуду» чоловіча команда Одеси увійшла в число кращих в країні. Не було б такої підтримки, про такі успіхи ми могли б тільки мріяти. А тоді, на початку 1990-х, була організована чоловіча команда із серйозними амбіціями і запрошенням сильних гравців із інших міст. Були в ній, звісно ж, і одесити. Очолював я команду до 1995-го року. З цей період «Одестрансбуд» став чемпіоном і володарем Кубку України, двічі призером чемпіонату.

history field hock 03

Сергій ЧЕРНАВСЬКИЙ - перший тренер "Автомобілісту" - першої одеської команди майстрів з хокею на траві

history field hock 01

1982. Чемпіонат України. Донецьк. Команда "Автомобіліст" (Одеса)

history field hock 02

1993. Москва. Стадіон юних піонерів. Відбірковий турнір чемпіонату світу. Збірна України, базовою командою якої став «Одестранстрой»

- Які ще назвати складові того історичного успіху, адже, як виявилося, саме чоловіча команда з хокею на траві принесла Одесі перший чемпіонський титул в ігрових видах спорту?

- Крім, підтримки «Одестрансбуду», назву ще дві - фанатизм і кропітка праця гравців та тренерів. Хлопці, дійсно, пахали на тренуваннях до сьомого поту.

- Кого ви можете назвати своїми вчителями в хокеї?

- На моє становлення як  тренера вплинуло чимало людей: і ті, з якими доводилося працювати пліч-о-пліч, і ті, за роботою яких спостерігав, так би мовити, зі сторони. Це тренер першої одеської команди з хокею на траві Сергій Чернавський, про якого я вже розповідав, відомий спеціаліст із Вінниці Віктор Костюкевич, тренер із Ташкенту Ігор Яковлєв, з яким ми грали в Луцьку, Бресті і який у свій час працював в нашому місті, тренер «Іскри» із Василькова Валентин Свердлов, тренер «Університетy» із Чернівців Олег Водопьянов, багаторічний голова суддівської колегії Вадим Кравцов, а також відомий в минулому футболіст Григорій Сапожников, син якого Вадим грав в «Одестрансбуді». Всі ці люди тим, чи іншим чином вплинули на мою особистість, на моє відношення до справи.

О.Д.: - До хокею на траві, на відміну від Сергія Віталійовича, маю, чесно кажучи, не дуже велике відношення, але у свій час серйозно займався легкою атлетикою. Займався в армійській школі разом з майбутнім олімпійським чемпіоном Геннадієм Авдеєнко. Мав непогані результати: став чемпіоном СРСР серед юніорів, виконав норматив майстра спорту СРСР міжнародного класу, виступав за збірну Союзу, щоправда, недовго, тому що отримав травму. Десь до 1990-го року був в збірній УРСР. Наприкінці 80-х років випробував свої сили в десятиборстві - виконав навіть норматив майстра спорту СРСР в цьому виді. Займався у нашого знаменитого тренера Володимира Кацмана. Великий тренер, велика людина. Дуже любив я Володимира Яковича…

Коли легка атлетика пішла в Одесі на спад, як підготовлений атлет отримав запрошення з команди з американського футболу «Харківські атланти». В першому ж сезоні, до речі, стали бронзовими призерами чемпіонату СНД. Закінчив Національний університет фізкультури і спорту України. Після завершення кар’єри в американському футболі до спорту не мав прямого відношення. Єдине що, володіючи певними знаннями, періодично працював тренером із загально-фізичної підготовки. На мою думку, якщо є гарна базова фізична підготовка, то можна дива творити в своєму виді спорту.

Що до хокею на траві. Кільки років тому мій товариш Юрій Кризський, який був на той час президентом ФХТУ, запропонував мені очолити федерацію хокею на траві в Одеській області. Прийняв пропозицію, але зіткнувся з проблемою: відсутністю тренерів. Але на горизонті з’явився Сергій Віталійович, і справа зрушила з мертвої точки. Впевнений, що відродження хокею на траві відбудеться. А я допоможу своїм досвідом в економічній сфері – працював в низці серйозних фірм і організацій.

- Із Сергієм Віталійовичем до цього не були знайомі?

- В 1991-му році, коли шукав, скажемо так, варіанти працевлаштування, товариш привів мене на тренування команди з хокею на траві, яку очолював Сергій Віталійович. Тренування проходило на стадіоні будівельної академії. Я взяв участь лише в одному тренуванні, але мені дуже сподобався дружній колектив команди. Вже потім, дивлячись ігри чемпіонату України, хокей на траві мене дуже вразив своєю динамікою та красою.

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ

- Повертаємося до сьогодення. Рік 2021-й, відродження хокею на траві. Розпочинаємо, з дитячого хокею. Так, Сергію Віталійовичу?

- Так. Зробили висновки. Практика говорить про те, що можна набирати дітей з 6-7-ми років, але в разі співробітництва з ОТГ, можливо залучати дітей абсолютно різного віку - і 10-ти, і 15-ти років, адже спортсмен може розкритися і в двадцять років. І такі приклади є. Масовість буде забезпечена за рахунок школярів громад, зокрема, КрасносільськоЇ ОТГ , з керівництвом якою вже є попередня домовленість. За прикладом цієї ОТГ, впевнений, підтягнуться і інші.

Чому керівник ОТГ згоден розвивати хокей на траві? Тому що мешканець села, який платить податки, бачить, на що йдуть кошти – тут водогін, наприклад, провели, а тут в ДЮСШ виділення з хокею на траві відкрили, де його дитина буде займатися красивим інтелектуальним видом спорту.

Також великий акцент робимо на дитячий центр «Молоду гвардію», де знаходитиметься офіс федерації хокею на траві Одеської області – саме там завдяки нашим спеціалістам зможемо залучати до хокею дітей з різних регіонів, які відпочиватимуть в цьому таборі на березі Чорного моря.

Взагалі, в Одесі живе багато хокеїстів – тобто людей, які в різні роки грали в хокей на траві, і які могли б бути корисними у відродженні  виду спорту в регіоні.

Нещодавно  мав бесіду з головним тренером жіночої збірної України з хокею на траві  Світланою Макаєвою, яка приводила збірну до медалей великих міжнародних турнірів, і вона розповіла мені, що в одеських вишах вчаться сумські хокеїстки. Їх реально буде залучити до одеської команди.

- Ви кілька разів говорили про такий популярний різновид хокею на траві – індорхокей. Які умови необхідні для нього?

- Звичайні майданчики розміром 40х20, які є у всіх в багатьох спорткомплексах. Гра триває два тайми по двадцять хвилин (як у міні-футболі). Ворота мають два метри у висоту, три метра в ширину і мінімум один метр в глибину (як в гандболі). Ключки та м'ячі схожі з тими, що використовуються в хокеї на траві, але, як правило, більш легкі.

Цікаво, що у одеситів, ще зберігся інвентар для хокею на траві. Одеса є Одеса. І я потроху скупаю його на Старокінному ринку – вже є воротарські рукавички, два м’ячі.

indorhockey 3 1

В Україні індорхокей має сильні традиції. Жіноча збірна України є постійним учасником чемпіонату Європи, в в 2010-му році стала чемпіоном континенту. На останніх трьох Євро українки були 5-ми. 

- Скільки коштує інвентар для початківців?

- Єдиний магазин, який продає інвентар в Україні – у Вінниці, «Секвойя». Дитячі ключки коштують від 850 гривень, м’ячі - близько двохсот гривен. Але я спілкуюся з виробниками з Індії, Пакистана – там ключки коштують від двох-трьох доларів, для масового заняття.

- Як ви вважаєте, дівчата підуть на хокей на траві?

- З великою радістю. Досвід наших українських центрів хокею говорить саме про це – дівчатам дуже подобається цей вид спорту. Як розповідають молоді спеціалісти, хлопчиків складно затягнути на хокей на траві, а ось дівчата приходять дуже охоче.

Крім того, працюю над програмою впровадження хокею на траві в інтернатах Одеської області. Треба дівчаткам, які вчаться в інтернаті, вкласти в душу хокей, в цьому бачу великий потенціал для розвитку. В чому потенціал? В тому, що ці дівчата з дитинства, живучі в гуртожитку, з дитинства борються за виживання, у них закладений той самий спортивний характер, а ось з тими, хто живе в «тепличних умовах» - коли батьки, так би мовити, оберігають їх від зовнішньої середи родини – в цьому відношенні треба ще добре попрацювати. Закінчили дівчата інтернат в Одеській області, далі – наприклад, Петровський аграрний коледж, далі сільськогосподарський інститут, чи інший виш Одеси.

О.Д.: - В Сумах, сам бачив: дівчата стоять в черзі, щоб пограти в хокей на траві. Просто плачуть, щоб тільки пограти в хокей. Але в Сумах цей вид спорту дуже розвинутий. Там є головна команда держави , і фарм-клуб, є  кілька юнацьких команд.

С.Д: - В Сумах хокей на траві розвинутий завдяки такий особистості як Світлана Макаєва, а у Вінниці – Павло Мазур та Віктор Костюкевич. Не було б їх, не було б хокею в цих містах. Як немає його, наприклад, в Хмельницькому, в Тернополі, в Луцьку. В Одесі є Донцов, в Одеській області буде хокей на траві. Я хочу, і ми всі разом це зробимо. Ви ще триматиме в руках Кубок європейських чемпіонів. Це не порожні слова.

БУМ ХОКЕЮ НА ТРАВІ НА ОДЕЩИНІ

- Судячи з усього, ви вважаєте, що в Одеській області буде бум хокею на траві. Чому?

- Тому, що це фантастичний вид спорту, немов створений для південних областей України, зокрема Одещини. Потенціал для розвитку неабиякий. В Подольську розраховую на Валентину Цибулько – чемпіонку та володарку Кубку СРСР у складі бориспільського «Колосу», в Одесі – на Олену Костенко, яка грала у командах першої та вищої ліг, а зараз працює вчителем фізкультури в одній з одеських шкіл.

Почнемо з районів області, адже, якщо ми масштабно проводитимемо чемпіонат області і переможець цього чемпіонату гратиме у вищій лізі чемпіонату України, то через п’ять-вісім років ми виграємо чемпіонат країни.

Безумовно, заключимо договори з обласним і міським управліннями фізкультури і спорту і, звісно, з відділенням НОК України в Одеській області.

- Історія спорту свідчить, що ігровій команді неможливо завоювати національний трофей суто своїми вихованцями…

- Так, знаємо. У нас є стратегія розвитку. Ми розвиватимемо ОТГ, а потім привеземо туди спеціалістів. Молодих спеціалістів із Пакистану, які приїдуть сюди на постійне місце проживання, на постійне місце роботи. І ось уявіть: наприклад, в Балті, чи Ізмаїлі, коли вже буде розвинути дитячо-юнацькі школи, коли з’являться активісти, які захотять мати свій хокейний клуб, а вони, впевнений, з’являться, то приїзд спеціаліста азіатського хокею стане величезним поштовхом для розвитку. І ці ж спеціалісти ще три-п’ять років відіграють в головній команді Одещини. А взагалі, моя мрія – відродити хокейний клуб «Порто-Франко», який існував наприкінці 1980-х років. Тоді він був одним з перших клубів, які були створені в Україні. Хочу повернути славу хокейну клубу, де буде і жіночий хокей, і чоловічий.

Є ідея, щоб постійно проводився чемпіонат Одеської області, адже для нас найголовніше, щоб був масштабний розвиток хокею в регіоні, а не розвиток тільки одного клубу. Наш м’який чорноморський клімат дозволяє розвивати хокей саме так – комплексно, щоб існувала піраміда, в основі якої був би дитячо-юнацький хокей, а у вершині – команди майстрів.

- Отже, давайте підіб’ємо підсумки. Який план розвитку хокею на траві по Сергію Донцову?

- 2021-й рік – відкриття ДЮСШ відділення хокею на траві в Красносільській ОТГ та відділення ДЮСШ в Одесі, а також виступ юнацьких команд в чемпіонаті України по індорхокею, 2022-й – проведення міжнародного турніру благодійного фонду «Материнської слави» Юрія Кукліна, виступ юнацьких команд Одеської області в чемпіонаті України, 2024-й – виступ команди із Одеської області у другому за рангом дивізіоні чемпіонату України – вищій лізі, 2026-й – перемога в Суперлізі України, 2029-й – перемога в Кубку європейських чемпіонів як подарунок мені на 65-річчя.

І повірте мені, ви берете інтерв’ю не у людини із клініки.

   ХТО НЕБАЙДУЖИЙ ДО ХОКЕЮ НА ТРАВІ, ТЕЛЕФОНУЙТЕ +380949559655    

Пресслужба відділення НОК України в Одеській області

Підписуйтесь на наш канал в

Cтрілецький клуб



Партнери:

noc ukraineoblsportodsport logo7chanelreportertennislogo odesaonlineфедерация регби одесской областиТелеканал Odesa Live