Стрибки на батуті. Одеські спортсмени тріумфували на Кубку України в рідному місті

Одеські спортсмени завоювали шість медалей – п’ять золотих і одна бронзову – на Кубку України зі стрибків на батуті, який відбувся 5-7 травня в нашому місті.

ПІДСУМКИ

Одна з лідерок українських стрибків на батуті 19-річна Софія АЛАРОВА стала переможницею в найпрестижнішій категорії – в індивідуальних стрибках, а також в змішаних синхронних стрибках, разом з Андрієм Соколовим з Києва.

Ще одну золоту медаль в скарбничку Одеської області додали Каріна ЗАНФІРОВА і Софія ЛОБАНЬ – в синхронних стрибках.

І нарешті, перемога в командному турнірі, де компанію Софії АЛАРОВІЙ і Каріні ЗАНФІРОВІЙ, Софія БАХНЮК і Вероніка П’ЯТАКОВА (запасна).

В індивідуальних стрибках бронзу завоювала Каріна ЗАНФІРОВА.

Таким чином, Софія АЛАРОВА завоювала три золоті медалі, у Каріни ЗАНФІРОВОЇ – дві золоті і бронзова нагороди.

Підготували спортсменок Регіна БРАІЛОВА, Лілія ДОРОГАНЧУК, Софія ЛОБАНЬ, а також Іван КУЧЕРЕНКО і Наталія СПІВАК.

Змагання відбулися в новій локації розвитку стрибків на батуті в Одесі – залі Федерації стрибків на батуті в Одеській області за адресою вулиця Картамишевська, 9.

Всі медалістки є вихованками КДЮСШ №1 (директорка – Лілія ЗАКОЛОДЯЖНА).

ІНДИВІДУАЛЬНІ СТРИБКИ

У фінал змагань в індивідуальних стрибках вийшли чотири одеські спортсменки, а могло бути і п’ять, але одна з лідерок одеської команди Вероніка П’ЯТАКОВА не пройшла кваліфікацію. Відкрила фінал чемпіонка в синхронних стрибках Софія ЛОБАНЬ, а решта одеситок виступали в другій половині фіналу. Ще одна одеська Софія – БАХНЮК, яка часто-густо залишалась четвертою в індивідуальних стрибках, зробила максимум від себе, щоб нарешті піднятися на п’єдестал, і стала проміжною лідеркою змагань (51,33): вона отримала найвищі серед тих, хто вже виступив оцінки за техніку, але чи вистачить цього для медалі, оскільки складність була відносно невисокою (95). Далі Софія Бирка з Миколаєва, і тепер вже вона лідерка. Після неї фаворитка змагань одеситка Софія АЛАРОВА. Вона підтвердила свій клас, отримавши за свою комбінацію з коефіцієнтом складності 115 найвищі серед тих, хто вже виступив, оцінки за техніку (8,7-8,9), і тепер вже вона перша (56,74). Каріна ЗАНФІРОВА завершувала програму змагань. Вона отримала більш низькі оцінки за техніку, але інші показники у неї були вище, ніж у Софії БАХНЮК, тож саме вона і стала третьою, випередивши свою напарницю на 0,66 бала (51,98 проти 51,33). Софія була розчарована, але вона все ж таки зібралася і гідно виступила в командному турнірі, який проходив в заключний день.

КОМАНДНИЙ ТУРНІР

Перемога в командному турнірі на змаганнях в рідному місті – це завжди принципіально і це завжди хвилююче, оскільки виступаєш не тільки за себе – тож відчуваєш певний тиск. Софія АЛАРОВА, яка виступала першою, і з цим впоралася. Одеса – лідер після першого кола змагань, випереджаючи Миколаїв на два бала (10 проти 8-ми).

Є сенс сказати про принцип підрахунку результатів. В кожній розминці (групі) виступало по одній представниці з кожної команди (всього – п’ять областей). За підсумками змагань в кожній групі переможець отримує десять балів в командний залік, друге місце – вісім і так далі. Результати спортсменок однієї області сумуються і ми отримаємо фінальні показники.

До змагань. У другій групі Каріна ЗАНФІРОВА стає другою і, таким чином, після двох кіл Одеська і Миколаївська області мали по 18 очок. Все мало вирішиться в заключній розминці. Тож Софія БАХНЮК мала перемагати в своєму мінітурнірі. Самі розумієте, тиск неймовірний, оскільки виступаєш, як ми вже казали, і за себе, і за дівчат, і за свою спортивну школу, і за область. Софія виграла, причому достатньо впевнено (три бали – 51,01 проти 48,09), і отримала таку бажану золоту медаль. Не особисту, але теж дуже цінну – і для себе, і для школи, і для області.

Переможна комбінація Софії БАХНЮК...

... переможні емоції одеських спортсменок і...

... п'єдестал командного турніру. На вищій сходинці - збірна Одеської області.

КОМЕНТАРІ

Софія АЛАРОВА, володарка трьох золотих медалей Кубку України:

– В цілому, я задоволена, що зробила все, що планувала. Але далі залишається праця, щоб я була задоволена во всіх дисциплінах. Тому далі просто треба працювати більше.

– Про індивідуальні стрибки. Наскільки була технічно складна програма?

– На цих змаганнях було достатньо виконати базовий мінімум, щоб це було це стабільно, щоб це гарантувало перше місце. На цих змаганнях не всі найсильніші дівчата. Тому вже ж потрібно було зробити базовий мінімум, щоб стати переможницею.

– Особняком стояв командний турнір, оскільки змагання проводилися в Одесі і було принципово виграти цей вид. З яким настроєм виходили на командні змагання?

– Дуже нервувала, тому що не хотілося підводити команду. До того ж я виступала першої з команди. Тому це було дуже-дуже нервово. Але я дуже задоволена, що впоралася. І що кожна дівчинка з команди також впоралася з цим нервуванням. І ми здобули золото.

– Які емоції?

– Це гордість за команду, за дівчат. Завоювати в рідному місці перше місце в командному турнірі – це дорогого коштую.

Лілія ЗАКОЛОДЯЖНА, президентка Федерації стрибків на батут Одеської області:

– Наскільки було важко організувати такі змагання як Кубок України?

– У нас багато досвіду організації змагань національного рівня саме в Одесі, сам процес організації був не важкий у технічному плані, оскільки кожен вже знає свою роботу, колектив досвідчений, і нам тижня достатньо для того, щоб це все зробити.

Проблеми були лише в тому, брати на себе цю відповідальність чи ні, бо ми від місяця до місяця не знаємо, чи ми залишимося в цьому приміщенні за вартістю оренди. Але саме проведення такого рівня змагань дає змогу продовжити перебування тут.

Тож особливих труднощів не було, було велике бажання, бо хотілося, як ми говорили в попередньому інтерв’ю, незважаючи ні на що, робити свою справу і намагатися все-таки це розвивати цей вид спорту. Ми показуємо, напевно, своїм прикладом іншим федераціям, тому що, я думаю, багато про нас чули, що в непростих ситуаціях, роблячи свою справу, можна таки отримувати результат, і наша команда саме це й довела.

Складнощі лише у можливості пошуку коштів на оренду. Ось це найбільша складність, так. І оскільки зараз тепло, там складності не було в тому, щоб не треба було потім опалювати і таке інше. Тобто ми можемо прийняти змагання, але тільки в такий період, коли не треба опалювати та немає дощів, то скажемо, щоб не текло.

– Проблема з дахом залишається так?

– Проблема з дахом не вирішена, оскільки вона як вимагала фінансових витрат, так і вимагає.

– Тобто, якщо йде дощ, тренувальний процес зупиняється, так?

– В основному, він не зупиняється, ми намагаємося знаходити ті ділянки у залі, де можна його проводити, так? Там, наприклад, на килимі. І ми просто намагаємося застилати батути, сітки, клейонками, бо це дороге обладнання і не хотілося б його таки зіпсувати.

Але коли у залі лежить сніг та мінус сім, зрозуміло, що тренувальний процес неможливий і діти переходять на фізичну підготовку до приміщення дитячої спортивної школи №1 у Воронцовському провулку.

Користуючись нагодою, хотіла би подякувати за матеріальну підтримку в такий критичний момент президента Федерації боксу Одеської області Олександра Гордієнка, президента Одеської обласної федерації греко-римської боротьби Ваніка Єраносяна, багаторічного керівника управління фізкультури і спорту Одеської міськради Руслана Пуздрача, а також Влада Єфімова, який вже більше двадцять років інформаційно підтримує стрибки на батуті.

– Ну, і ваші враження за підсумками виступу одеських спортсменів на Кубку України-2026.

– Практично все вийшло. Я дуже рада спостерігати, що була боротьба у змаганнях серед жінок. Така сама, як взагалі у нашої команди за існування цього виду спорту в нашому місті. Одеські спортсменки показали прагнення до отримання результату. Все ж таки був не такий тривалий період для підготовки, у зв’язку з тим, що в залі було холодно – буквально лише останні місяці можна було на повну силу тренуватися, бо коли холодно це неможливо, оскільки в таких умовах можна травмуватися. Тому результатом, в цілому, задоволена. Можливо не той, який хотілося б в ідеалі, але п’ять золотих медалей, вважаю, що це гідно.