25-річний одеський штовхальник ядра Роман КОКОШКО дав інтерв’ю пресслужбі відділення НОК України в Одеській області напередодні свого першого чемпіонату світу з легкої атлетики, який стартує в американському Юджині в п’ятницю. На старт кваліфікації Роман вийде вже в перший день – о 4.55 за Києвом.
- Романе, знаєте, вже сама по собі ваша участь на чемпіонаті світу історична подія, адже останнього разу представник одеської «королеви спорту» брав участь у таких змаганнях у 2011-му році – це був Станіслав Мельников у бігу на 400 м з/б…
- Ну, що ж будемо пробувати відновлювати легкоатлетичні традиції Одещини.
ЗАКЛЮЧНИЙ ЗБІР
- Розкажіть, будь ласка, як пройшов останній збір, за який ми маємо подякувати американцям – в Каліфорнії, а саме в містечку Чула-Віста?
- Перед тим, як поїхати в США, вирішували деякі проблеми з отриманням візи: для цього було необхідно переїхати із Лісабону у Варшаву і знаходитися там певний час. Збір в Чула-Вісті пройшов просто чудово – ми не відчували ніякого дискомфорту. Жили приблизно в п’ятнадцяти хвилинах їзди від стадіону, харчування шикарне. Взагалі, все на вищому рівні. Звичайно, ми дуже вдячні американцям. Всі розуміють, яка ситуація у нас в країні. Всі нас підтримають. Всі за нас.
- Які були акценти на останньому зборі, який ви, до речі, проводили зі своїм особистим тренером – Володимиром Зінченком?
- Так, присутність тренера на зборі – великий плюс у підготовці. Головний акцент – вдало пройти акліматизацію та не втратити своїх фізичних кондицій, з чим ми досить добре впоралися.
- Що скажете про свій виступ на змаганнях в Чула-Вісті, де ви показали 20,68 м?
- Ми розуміли, що фізичний стан залишає бажати кращого, тому ще це був критичний момент періоду акліматизації – мав, висловлюючись спортивним сленгом, втому в ногах. Не мав «живчика», як ми говоримо. Ми постаралися зробити рух технічним. Все зробили по пунктах, як то кажуть. Результатом, в цілому, задоволений. Звісно, 21 метр було би краще. Але потрібно бути реалістом. Втім, на даний момент 20,68 – добрий результат. Тим більше, до старту є певний час. Важливо, правильно налаштувати себе на змагання. Треба підійти позитивно і емоції піднімуть фізичний стан ще вище. Адреналін теж зробить свою справу.
ВАЖКА РОБОТА
- За рахунок чого вдалося добитися такого значного прогресу в цьому році – 1,22 м. Чи очікували прогресу саме в цей період?
- Я давав собі установку: як мінімум потрапити на чемпіонат Європи, норматив на який складав 20,80 м. В Андухарі на початку червня я показав 20,71, і почав сумніватися у виконанні нормативу – думав, що не вистачить часу. Але змагання в Лісабоні зняли всі питання.
За рахунок чого? На даний момент всього вистачало для того, щоб показати такий результат, єдине чого не вистачало – досвіду. Адже, як відомо, я поміняв техніку штовхання. Раніше штовхав лінійним махом, а потім перейшов на більш складнотехнічний спосіб – круговий. Для його освоєння був необхідний час, і я це розумів. Потрібно було, як говорять, накрутити, тобто було потрібно було доводити рух до автоматизму. Те, що відбувається зараз на змаганнях і тренуваннях, не зовсім задовільно, але ситуація покращується. Від самої роботи, від поштовху отримую задоволення, а це дуже важливо…
- Тобто та робота, що почали робити майже чотири роки тому ще з царствіє небесне Євгеном Карсаком, нарешті стала приносити результати?
- Саме так. Євген Валерьянович був спеціалістом дуже високого рівня і, поглянувши на мене, сказав: «Ти не надто високий, не надто потужний, тож треба брати козирями, а твій козир – швидкість». Треба штовхати з так званого поворота. Тренер сказав – робимо. Почалася важка робота. Перші півроку процес йшов зі змінним успіхом. Бувало, щось виходило, але потім рух втрачався. Іноді аж руки опускалися: «Нащо мені той поворот», - думав я такі хвилини. Були такі психологічні моменти. Це буває в житті кожного спортсмена. Їх треба просто перетерпіти. Треба стиснути зуби і працювати, працювати, працювати.
- Останні два сезони ви працюєте з відомим тренером Володимиром Зінченком. Часто-густо буваєте на тривалих зборах в Португалії, ось і в цьому році був такий збір, який через війну затягнувся. Завдяки кому був організований цей збір, завдяки якому в тому числі ви добилися серйозного прогресу?
- На збір в Португалію я виїхав ще 28 грудня. Був запланований двомісячний збір до зимового чемпіонату України в Сумах, який мав відбутися саме 24 лютого. А організований був цей збір завдяки Одеській обласній організації ФСТ «Динамо» України, зокрема 1-го заступнику голови Ользі Черкасовій. Ольга Ігорівна завжди в мене вірила – низький уклін їй. Я дуже вдячний їй, що вона в мене вірить і підтримує мене. Влітку минулого року при зустрічі пообіцяв їй, що наступного року буде 21 метр. Вона відповіла: «Рома, ти ж розумієш що роботи багато. Але я тобі вірю».
Що стосується нинішнього року, то 23-го лютого мав вилітати в Київ, щоб взяти в чемпіонаті України, але за 10 днів до вильоту отримав травму. Квиток, звісно, здав, повідомивши керівництву збірної, що після відновлення розпочинаю підготовку до літнього сезону. Як бачите наша робота з Володимиром Івановичем дала результат.
За той період, що я в Португалії, ми готуємося і психологічно, намагаємося підходити до змагань правильно. Сьогодні (в середу, 13 липня. – пресслужба) ми переїхали до Юджину, на стадіоні ще не був. Але він такий же, як і всі стадіони. Як для мене. Коло таке саме – діаметр 2 метра 13 сантиметрів. Розмітка та сама. Ядра такі ж. Нічого такого. Тільки компанія інша – більш серйозна. Мені потрібно вийти і показати свій результат. Розумію, що див не буває – штовхати на 22 метри я фізично ще неготовий. Головна задача – впоратися з психологічним станом.
ЧЕМПІОНАТ СВІТУ
- З якою мотивацією будете виходити в сектор на чемпіонаті світу?
- Мотивація така: дуже хочеться піднятися на п’єдестал з прапором України. Ви навіть не уявляєте, через останні події, наскільки гордість бере за те, звідки я і хто я такий. А я українець! Хотілось би на п’єдестал, але це поки що неможливо – конкуренція дуже висока плюс це перший для мене чемпіонат світу.
- Хто вболіватиме за вас?
- Моя сім’я – мама, папа. Дружина, яка знаходиться в Одесі. Вона у мене лікар. Саша – це та людина, яка мене підтримує в будь-якій ситуації, зокрема в найважчі моменти, коли я був близький до того, щоб завершити кар’єру. Вона заспокоювала, давала наснаги. Підтримка у мене буде дуже потужна – всі мої друзі і рідні, які знаходяться в України. Спортсмени збірної України, що знаходяться тут, на чемпіонаті світу.
Чемпіонат світу. Легка атлетика. Юджин (США). 15-24 липня
Роман КОКОШКО. Штовхання ядра
16 липня. 04.55*. Кваліфікація
18 липня. 04.27*. Фінал
* - за київським часом
Пряма трансляція: «Суспільне спорт»
Пресслужба відділення НОК України в Одеській області
Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Міські спортивні школи
